Ви, мабуть, стикалися з фразами «це зараз не на часі», або «зробимо це після нашої перемоги». Так ми відкладаємо життя до зручного моменту. То коли вже можна буде перестати забороняти собі жити? Давайте розбиратися. Допоможе нам Ганна Велічко, завідувачка центру раннього втручання Одеського обласного медичного центру психічного здоров’я, клінічний психолог.
Ганна Велічко пояснює, що синдром відкладеного життя – це не просто назва, чи новомодні слова. На жаль, це певний стиль життя, до якого багатьох з нас привчили, показали на власному прикладі.
«Наприклад: виспишся, коли будуть канікули, подивишся телевізор на тих же канікулах. Цю сукню я тобі купила на свято, а ти чому її сьогодні одягла? Що, день особливий? Посуд цей тільки на свято, і то – для особливих гостей»,
– пояснює Ганна Велічко.
За її словами, по маленьким, але значущим моментам ми фіксуємо для себе, що все має бути присвячено до чогось, чи для когось. Але це не єдина причина відкладеного життя. Причиною може стати невміння планувати, чи занижена самооцінка.
Симптоми синдрому відкладеного життя
У синдрому відкладеного життя є свої симптоми:
- людина постійно живе в очікуванні чогось;
- схильна до накопичення;
- невміння радіти сьогоденню.
Небезпека цього стану в тому, що люди пропускають «сьогодні», не живуть справжнім, а створюють собі ілюзії, а ілюзії руйнуються від втоми очікування та самознецінення. Зрештою людина перебуває в полоні якихось хибних образів, сюжетів, з якими вона ніколи не стикається.
Що робити з почуттям провини?
Ганна Велічко відмічає, що сьогодні через військові дії багато українців поставили власне життя наче на паузу. А все найкраще відбудеться після війни, ось тоді ми житимемо і будуватимемо плани, радітимемо і святкуватимемо. Але ніхто не знає, коли це завершиться, а життя йде і час не чекає. Вона пояснює: «тому, відчуваючи провину за своє життя і за те, що ви продовжуєте жити і радіти – це, в першу чергу, веде вас до внутрішнього емоційного самознищення. Пам’ятайте, що життя триває, і саме за це зараз борються наші військовослужбовці, і наш емоційний стан для них також важливий. Оскільки після війни вони повернуться саме до нас, і в нас мають бути сили та ресурси підтримати їх».
Читайте також: Чи потрібно шкодувати себе і як перестати це робити?
Позитивні емоції потрібні усім
Ви напевно бачили людей у військовій формі в ТЦ, або театрі, чи на дитячому майданчику. Бо військові так само, як і цивільні, прагнуть провести свій вільний час з задоволенням. «Позитивні емоції нам усім потрібні, щоб рухатися далі», – пояснює Ганна Велічко.
Уляна Громович, керівниця проєктів ГО Veterans HUB ODESA, ділиться своїм досвідом спілкування з військовими. За її словами, військовослужбовці часто зазначають, що ми маємо продовжувати жити. Адже вони борються за нашу свободу, нашу незалежність. Вона вважає, що для військових важливо, щоб вони розуміли, що те, за що вони борються, ми це виконуємо і таким чином ми їх будемо підтримувати.
«На часі ставити ялинку, на часі жити. Не потрібно зупинятись, не потрібно сумувати. Потрібно вірити в найкраще і усілякими силами підтримувати наші Збройні Сили України, щоб вони бачили нашу підтримку і розуміли, що у них надійний тил. А якщо надійний тил, то і перемога не за горами».
Уляна розказала про незвичайну ялинку, яка прикрашає приміщення ГО Veterans HUB ODESA. Вона зі скелету російської касетної ракети «Ураган», яку наші захисники привезли з Херсонщини. Ось так смертоносна зброя стала символом свята і нової епохи.
А ще погляньмо на свіже опитування соціологічної групи «Рейтинг». Його проводили в кінці листопада. Згідно з його даними, дві третини опитаних очікують, що наступний 2023 рік буде кращим за попередній. 12% вважають, що рік буде таким самим, 16% – гіршим. У порівнянні із минулорічним дослідженням показники більш оптимістичніші. Також майже 90% дивляться у 2023 з оптимізмом, лише 6% з песимізмом.
Як пов’язані святкування Нового року і відчуття безпеки?
Ви можете вчинити по-своєму, звісно. Але клінічний психолог Ганна Велічко виступає «за» відзначення Нового року.
«Так, це святкування буде відрізнятись від минулих навіть тим, що не буде салюту та інших звичних нам речей. Але прикрасити ялинку, приготувати подарунки та покликати рідних – це необхідно зробити, оскільки це дає нам відчуття стабільності та утримання сімейних традицій. Для дітей це може навіть спрацювати, як відчуття безпеки»,
– розказує Ганна Велічко.
Вона також радить залишити сімейні традиції, наскільки це можливо. Так, не всім, на превеликий жаль, це під силу сьогодні. Бо у кожного з нас різне становище. Хтось втратив близьку, рідну, дорогу людину і зараз правда не до свята, і не до радості. І штучна радість не принесе задоволення. Тому головна рекомендація від нашої спікерки: «будь уважна до себе та своїх бажань. Якщо вам хочеться просто відпочити без особливого свята, дозвольте собі це, але якщо в сім’ї є дитина, не позбавляйте її можливості радіти святу».
Ще про один аспект новорічної безпеки нагадує Уляна Громович:
«Не можна запускати салюти, оскільки це в воєнний час заборонено. Все має бути в міру. Не потрібно влаштовувати шумних великих гулянь з гучною музикою. Потрібно до цього поставитися розумно і відповідально. І обов’язково донатити на ЗСУ»
І на останок. Науковці з кафедри психології та педагогіки Полтавської політехніки ім. Ю. Кондратюка влітку цього року уклали збірник про синдром відкладеного життя. Й прийшли до висновку: «Цінуйте сьогодні, бо час – один з найдорожчих ресурсів. Тож якщо життя подарувало вам можливості, не втрачайте їх. Шанси, які у вас є сьогодні, унікальні, тому дійте відповідно до обставин. Здійсніть хоча б одну свою мрію зараз. Це і будуть прості, але дієві кроки для подолання синдрому відкладеного життя».
Ще за темою: Чи потрібні новорічні свята в умовах війни: що радять психологи?
Ольга Лопатюк
Фото: Vesti.ua
