Кожного третього четверга травня Україна відзначає День вишиванки. І хоча це свято відносно молоде (ідея відзначати його виникла у 2006 році), цей день став справжнісіньким національним святом: адже вишиванка для українців – не просто гарно вишита сорочка: це історія та культура нашого народу, культурний код нації. А в наші дні, коли наш народ героїчно бореться з путінськими рашистами, що віроломно вторглися в нашу країну, українська вишиванка набуває ще одного сенсу: це гордість нашого народу, незламного і не підкореного ворогові.
На жаль, через військове становище і загрози ракетних ударів сьогодні у нас не буде традиційного мегамаршу у вишиванках, що полюбився багатьом одеситам (він обов’язково відбудеться, але вже після нашої Перемоги). Проте «Одеське життя» не почало забувати про цей день і вирішило нагадати своїм читачам про історію української вишиванки.
Крізь століття пронесла та зберегла Україна не лише свої традиції, а й національний одяг. Найвідомішою частиною національного українського костюма, безумовно, є вишиванка, день якої ми відзначаємо третього четверга травня.
Сьогодні вишиванка не лише елемент традиційного одягу, а й предмет національної гордості українців.
Читайте також: Код нації: хто та чому сьогодні носить вишиванку?
Але мало хто знає про цікаві факти, пов’язані з одягом наших пращурів. Сьогодні ми розповімо про багатогранну історію вишиванки в Україні .
Перша згадка про вишиванку з’являється в 11 столітті. Виготовляли її з льону чи конопляних волокон та обов’язково прикрашали орнаментом. Стародавні вважали, що там, де закінчується одяг та оголюється тіло, може жити нечиста сила, тому рукави, поділ та горловину сорочки обов’язково вишивали спеціальними символами-оберегами.
Починаючи роботу над черговою вишиванкою, читали молитву, а якщо одяг призначався для певних обрядів, то ще святили голки в церкві.
Дітей було прийнято одягати у вишиванку лише тоді, коли вони ставали помічниками своїм батькам та приносили користь сім’ї.
Стародавні майстрині вважали, що однієї копіткої роботи недостатньо для створення вишитої сорочки і дотримувалися певного ритуалу, який мав глибокий сакральний сенс. Вони кололи собі голкою руку і приносили крапельку крові на вівтар старого сімейного дерева, у якого просили для себе майстерності та таланту, благо трудитися їм доводилося багато. До заміжжя дівчина вишивала собі сорочки для посагу. По суті, весь вишитий одяг використовувався нею в період заміжнього життя.
Спочатку головними кольорами у вишивці були червоний та синій, а поєднання чорного та червоного з’явилися набагато пізніше.
Стаття на тему: Наші традиції: чому вишивати корисно?
Українську вишиванку вирізняє різноманітність орнаментів. Геометричні візерунки притаманні всієї слов’янської міфології. Однак у вишивці широко використовувалися і природні мотиви – зображення рослин, птахів та тварин. На одязі і зараз зображають хміль, виноград, маки, барвінок та калину.
Останні дослідження українських вчених довели, що стародавній орнамент на одязі є ще й зашифрованими літерами алфавіту.
Кольори та вишивка – це не лише фантазія певної майстрині. За довгі часи кожна місцевість виробила свої поєднання кольорів і характерний візерунок. Наприклад, у центральній Україні найчастіше використовували рослинні орнаменти, яскравій складній вишивці віддавали перевагу на Закарпатті.
Ви також можете дізнатися: Опитування: хто та чому сьогодні носить вишиванку?
Джерело: etnodim.com.ua
