І сьогодні в нас – життєва замальовка про сімейний побут, залізну жіночу логіку та таємниці закритих коробочок у холодильнику. Насолоджуємося діалогом!

– Фімо! Не лазь у мій холодильник.

– Сонечко, треба казати «не лазь», ні… «не лізь».

– От сам не знаєш, як правильно, тому «не лазь».

– А чому «твій холодильник»?

– Чому, чому… Тому що ти не знаєш, що і де там лежить.

– Таааак. А шафа чия?

– Моя.

– А шкарпетки там чиї?

– Шкарпетки твої.

– А чому шафа тоді не моя?

– Повторюю для людей, обділених інтелектом. Тому що ти не знаєш, що і де лежить.

– Таааак. А машина чия?

– Швейна?

– Ні-ні-ні, швейна точно твоя і пральна теж. Он та машина, яка під вікнами у дворі… Автомобіль.

– Машина, яка автомобіль, – мамина.

– Чому «мамина», я ж її купував.

– Тому що на маму записана.

– Залізна логіка.

– Фімо, шо ти хотів?

– І де?

– У холодильнику?

– Шо я хотів? Бутерброд хотів.

– Ну то зроби собі бутерброд, у чому проблема?

– Та я не розумію… тут купа коробочок із різними кришечками.

– Правильно. З червоними кришечками – це котяча їжа, для Мурзика. Із синіми кришечками – собача, для Шарика.

– А з жовтими?

– А з жовтими – для тебе.

– А чому такого сумного кольору?

– Тому що треба швидко доїдати, а то зіпсується.

А ще ви можете дізнатися секрет бутерброда з тюлечкою

– А твоя їжа де?

– Моя в золотистенькій фользі.

– А шо там?

– Та… фігня… сир із пліснявою.

– О! Я ніколи не куштував.

– Ну не куштував, то й починати не треба.

– Сонечко, а хто в нас у домі… господар?

– Звісно, ти. А головна – я.

– А чому так?

– Повторюю для людей, обділених інтелектом: то-му що ти не знаєш, що і де лежить.

Марина ГАРНИК

Це цікаво: Замість утилізації – тим, хто потребує: одеським супермаркетам дозволять безплатно роздавати продукти.

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів