- Від 1797 року в околицях Одеси зафіксували понад 250 зсувів.
- Найбільші обвали нищили дачу Ланжерона, фуникулер, дороги та трамвайні колії.
- У 1960-х роках місто створило окреме протизсувне управління й почало масштабні роботи.
- На захист узбережжя витратили близько 3 млрд доларів, але споруди вже відпрацювали свій ресурс.
Цей матеріал підготовлено на основі архівної публікації «Одеського життя» з коментарями краєзнавця, геолога та історика Дмитра Жданова. Також у тексті використано дані геолого-географічного факультету Одеського університету та згадки про висновки профільних фахівців щодо стану узбережжя. Ми перевірили історичні факти про найбільші зсуви, хронологію берегозахисних робіт і нинішні ризики забудови прибережної смуги. Це не переказ чуток, а розмова про проблему, яку Одеса вже не раз переживала на власному досвіді.
Будівництво знову повернуло стару тему
Будівництво на схилах для Одеси завжди означає більше, ніж просто новий житловий комплекс чи черговий комерційний об’єкт. Для цього міста будь-яке втручання в прибережну зону автоматично повертає старе питання: наскільки стабільною залишається земля над морем.
Сьогодні в районі Великого Фонтану знову працює будівельна техніка, а на кількох ділянках триває освоєння території. Саме тому тема зсувів знову стала актуальною.
Для Одеси це не перебільшення. За даними спеціалістів, від 1797 року до наших днів в околицях міста сталося понад 250 зсувів. Тобто йдеться не про рідкісні надзвичайні події, а про багаторічну системну проблему.
Зсуви, які місто пам’ятає поколіннями
Одним із ранніх документальних свідчень став випадок 1845 року. Очевидець описував побачене так: «Испуганный, я встал и бросился бежать по дороге на гору. Дорога была уже пресечена пропастью, отделявшей ее от материка».
Ще серйознішим для міста став зсув 1861 року. Саме його особливо виділяв Дмитро Жданов:
– Особенно крупным был оползень 1861 года, в результате которого была разрушена дача Ланжерона и фуникулер. Участок плато, длиной 320 м и шириной 30 м, опустился вниз до 20 м. Кстати, созванная после оползня комиссия, еще тогда рекомендовала устройство в Одессе дренажных галерей.
Тобто ще в XIX столітті після великої аварії фахівці дійшли висновку, що місту потрібні не точкові ремонти, а продумана система захисту з відведенням води.
Перші спроби втримати берег
Проблему почали вирішувати давно. За інформацією, наведеною у джерелі з посиланням на декана геолого-географічного факультету Одеського університету Євгена Черкеза, перші протизсувні заходи в Одесі проводили ще у 1815 році.
Тоді в районі гавані укріпили відрізок узбережжя завдовжки приблизно 100–150 метрів. Для цього використовували палі, які забивали в ґрунт.
У 1820–1830-х роках одеськими схилами займався французький інженер, геолог і кристалограф Жюст Гаюї. Це показує, що нестійкість берегів стала очевидною вже на ранньому етапі розвитку міста.
Чому одеське узбережжя вразливе
Науковці виділяють узбережжя від Санжійки до Очакова як окремий приморсько-зсувний тип місцевості. Його особливість — поєднання кількох небезпечних чинників.
- порушення геологічних пластів;
- складний гідрогеологічний режим;
- активний вплив ґрунтових вод;
- атмосферні опади;
- руйнування порід вітром;
- хвильова ерозія берега;
- хімічне вивітрювання.
За оцінками дослідників, за останні тисячоліття берегова лінія в районі Одеси відступила на 5–6 кілометрів. Це свідчить про постійний природний процес переформатування узбережжя.
Які бувають зсуви
Професор А. М. Драников виділяв три типи зсувів, характерних для цієї території.
- Ступінчасті зсуви — найчастіше трапляються в районі Ланжерона та балки біля дачі Ковалевського.
- Зсуви-потоки — поширені переважно на відрізку від дачі Ковалевського до Люстдорфа.
- Ступінчасті зсуви лесових порід.
Для різних типів причини можуть відрізнятися, але серед головних називають підземні води, опади, абразію, вивітрювання та зміну навантаження на схил.
XX століття: проблема нікуди не зникла
У 1930-х роках в Одесі створили спеціальну оповзневу станцію, яка займалася спостереженням за небезпечними процесами.
Великі зсуви відбулися у 1918 році в районах Ланжерона, Відради та Великого Фонтану.
Наймасштабнішим у минулому столітті вважають зсув біля стадіону «Динамо», що стався 5 лютого 1953 року. За даними джерела, рухома ділянка мала майже 2 кілометри завдовжки, а її ширина доходила до 300 метрів.
Ще один великий випадок стався в районі 13-ї станції Великого Фонтану.
Перші ознаки небезпеки там зафіксували у 1951 році. А 17–18 липня 1957 року після сильної зливи обвалився масив породи довжиною близько 400 метрів.
Наслідки були настільки серйозними, що місто змушене було переносити трамвайну лінію.
Велика програма порятунку узбережжя
У 1960-х роках Одеса перейшла до масштабних дій. Саме тоді стартував довгостроковий комплексний проєкт інженерного захисту берегової смуги.
У той період у місті запрацювало окреме протизсувне управління. Очолив його Ігор Петрович Зелінський, який згодом став ректором Одеського університету.
Програма включала одразу кілька напрямів.
- Схили згладжували та перетворювали на тераси. На укріплених ділянках висаджували дерева і кущі.
- Для збору води будували зовнішні лотки.
- Під землею прокладали дренажні штольні та галереї, через які ґрунтові води відводили просто в море.
- Окремим блоком ішли морські роботи. Для боротьби з хвильовим руйнуванням берегів споруджували пірси та хвилерізи.
Під час реалізації програми частина санаторіїв і дач втратила частину своїх територій — місцями до 30 метрів. За це власникам виплачували компенсації.
Скільки це коштувало
За оцінками спеціалістів, вартість усіх робіт становила приблизно 3 мільярди доларів.
Результат виявився відчутним. Після запуску цієї системи Одеса більш ніж на 40 років отримала значно спокійнішу ситуацію на узбережжі.
Чому питання повернулося зараз
Жодна інженерна система не працює безкінечно. Рекомендований строк експлуатації одеських протизсувних споруд завершився понад 15 років тому.
Інакше кажучи, значна частина захисту, створеного ще у минулому столітті, давно потребує оновлення або повної заміни.
На цьому тлі зростає й сучасне навантаження: нове будівництво, зношені мережі, сильні дощі та постійна морська ерозія нікуди не зникли.
Що це означає для міста
Одеса вже не раз переконувалася, що зволікання з такими питаннями обходиться дорого.
Саме тому нинішня суперечка навколо забудови схилів — це не лише тема нерухомості чи архітектури.
Це питання, чи вкладатиме місто кошти в безпеку завчасно, чи знову повертатиметься до проблеми вже після нових руйнувань.
Раніше ми повідомляли, чому новий Генплан Одеси не зупинить висотну забудову.
Нагадаєм, що в Одесі всупереч закону добудовують скандальну висотку на Ланжероні (фото).
Читайте також: Аркадійське плато: елітний район Одеси без інфраструктури і з ризиками під ногами
