«По-білому» не дають, а «по-чорному» совість не дозволяє
В умовах значного підвищення цін на пальне найтяжче доводиться малим фермерським господарствам, які обробляють невеликі площі землі. Одним із таких є фермерське господарство «АгроРостСоло», що базується в селі Вознесенівка Буджацької громади.
Його керівник Михайло Соловйов не приховує хвилювання.
– Чесно кажучи, не знаю, що заробимо в цьому році. Ми працюємо «по-білому», розраховуємося за перерахунком. Щоб придбати, наприклад, тонну солярки, нам треба мати ліцензію на дизельне пальне. Заявку подали, але ліцензію досі не отримали. Щоб закупити солярку «по-чорному», треба мати готівку. Тобто продати зерно за гроші, не заплатити ПДВ і тим самим порушити законодавство, – розповідає пан Михайло.
Підвищення вартості палива одночасно потягнуло за собою зростання цін на логістику.
– Від нас до Одеського порту – двісті кілометрів. До стрибка цін за доставку ми платили 650 гривень з тонни зерна, зараз – 1200. А парадокс у тому, що ціна на зерно при цьому впала. Для України це вже закономірне явище. До стрибка цін на пальне тонна пшениці другого класу коштувала 11200 гривень, сьогодні – 10800 гривень, – пояснює керівник.
Підвищення цін на пальне змусило аграріїв продавати запаси зерна, щоб придбати солярку на весняну посівну. Зернотрейдери одразу цим скористалися.
– Зараз, щоб придбати тонну дизеля, треба продати десять тонн зерна, це удвічі більше, ніж раніше. Крім цього, вдалося забронювати лише половину працівників, і вже третій рік нам не вистачає робочих рук. Тому використовуємо посівний широкозахватний комплекс, який замінює кілька одиниць техніки і виконує одразу п’ять операцій в полі – культивацію, внесення добрив, посів, боронування, коткування. Якщо так піде далі, то малі фермери збанкрутують і перестануть займатися землею, – підсумував Михайло Соловйов.
Питання у тому, як зібрати вирощене
Фермерське господарство «Світлана» базується в селі Слобідка Бессарабської громади. В обробці воно має 600 гектарів землі. Керує ним Світлана Лукашевич.
– Нашому регіону ще пощастило – в нас збереглися майже всі озимі, не треба пересіювати, як деяким колегам з півночі Одещини. Незважаючи на високу вартість пального, ми вже закінчили весняну посівну – посіяли сочевицю, нут, соняшник, кукурудзу. Зараз більше хвилює, як збиратимемо врожай. Адже працюємо із залученими комбайнами, а ціни на їхні послуги піднялися вдвічі. Прикро, що влада мовчить з приводу хоч якоїсь компенсації витрат. Чула, що Українська аграрна рада пробує донести це питання до Верховної Ради, але це поки що на рівні розмов. Судячи з усього, збирання врожаю влетить в кругленьку суму. Хоча б розрахуватися по паях з людьми та утримати колектив, – ділиться роздумами Світлана Лукашевич.
«Не розумію такого ставлення влади до аграріїв»
Господарства, що обробляють по дві-три тисячі гектарів землі, бачать вихід в об’єднанні з агрохолдингами.
Василь Узун, керівник товариства «Прогрес», що у селі Вознесенівка Буджацької громади, – аграрій із п’ятдесятирічним досвідом. І він також зробив невтішні прогнози.
– У цьому році рекордні за останнє десятиліття витрати на посівну. Економічний тиск, інфляція та податкові зміни ще більше погіршують ситуацію. Ми обробляємо 2400 гектарів землі, зараз закінчуємо посівну – сіємо соняшник і кукурудзу. Разом із паливом подорожчали добрива, підкормка. З кожним роком війни працювати на землі стає все складніше. Тому господарства Буджацької громади «Сонячний Агро», «Іскра», «Прогрес» доєдналися до групи компаній «АгроІнвест», – розповідає Василь Узун.
За спогадами пана Василя, у дев’яностих роках була подібна ситуація. Тоді частина аграріїв змушені були залишити на кілька років землю «під паром», бо не було грошей на її обробку. Зараз же дається взнаки і нестача працівників через мобілізацію. Та й щодо компенсації витрат немає жодної інформації – ані від Одеської обласної, ані від Болградської районної адміністрацій.
– Хоч би зібрали аграріїв на якусь нараду порадитись, щось пояснили про алгоритм компенсації, хоча б онлайн. Усі мовчать. Але ж Україна – аграрна країна. Саме сільгосппідприємства є основними платниками податків, від нас здебільшого залежить бюджет держави. Не розумію такого ставлення влади до аграріїв.
За солярку платять зерном 1/25
Такої ж думки і аграрій з Надрічного, керівник підприємства «Лоза ВА» Єфрем Цушко. Господарство вже посіяло овес і соняшник та обробило виноградники. Але за солярку для посівної довелося заплатити зерном – один літр пального обійшовся приблизно у 25 кілограмів зерна.
– У 1997 році підприємство вже переживало стрибок цін на пальне та добрива, але тоді не було війни і такого податкового навантаження. А нам ще треба думати, як розрахуватися з людьми за земельні паї. Селяни чекають від нас зерно, адже для багатьох з них це єдина можливість вижити – годувати живність, змолоти борошно, і ми не можемо кинути їх напризволяще. Не хочу, щоб мені було соромно дивитися людям в очі, – каже Єфрем Цушко.
У господарстві «Яровський» справи трохи кращі, адже воно вже декілька років працює з агрохолдингом. За словами керівника Дмитра Чиканчі, за цей час вдалося придбати і нову техніку – оприскувач, навантажувач, культиватор, три комбайни. Щоправда, цьогоріч господарство втратило посіви гороху, який вимерз, довелося пересіювати на сорго.
– Багато чого залежить від ціни на зерно. Зараз вартість пшениці – 10,50, а має бути 15 гривень, ячмінь – 8,50, а треба, щоб було 12-13 гривень за кілограм. З кожним роком війни додається більше проблем зі збутом зерна. Більшість моїх колег половину врожаю минулого року залишили на зберіганні, розраховуючи, що ціна підніметься, а вона впала.
Головне – розрахуватися з пайовиками
Враховуючи, що майже в усіх сільгосппідприємствах Тарутинщини озимі культури стійко пережили зиму, дали гарну схожість і отримали завдяки весняним дощам сімдесят відсотків потрібної вологи, аграрії очікують доброго врожаю. А ще більше – приємної ціни на зерно.
– Цього року ми надали більшого значення запасам добрива, а соляру не запасли. Отже посівна обійшлася нам дорого, – каже Олександр Граматик, керівник підприємства «Правда», село Лісне. – Головне вчасно зібрати врожай і розрахуватися з пайовиками. А прибуток вже буде залежати від ціни на зерно. Буде ціна – заробимо, не буде – втратимо.
Товариство «Зоря» у селі Височанське щойно закінчило сіяти соняшник. За словами його керівника Петра Маслєнкова, сіяти ярові культури через підвищення цін було невигідно, до того ж господарство не реалізувало ще 60% врожаю минулого року.
– Але нам важливо розрахуватися з пайовиками, інакше люди перейдуть до іншого орендаря. Крім зерна, ми даємо ще олію на пай, люди розраховують на неї, тому і сіємо соняшник, – зазначив Петро Маслєнков.
Турбується про пайовиків і Петро Ламбов, керівник аграрного підприємства «Петросталь»:
– Я 56 років працюю на підприємстві. Всяке переживали, переживемо і це. Саме на сільгосппідприємствах тримаються села, громади, соціальна сфера. Це ж не тільки робочі місця та податки – це люди, їхні діти, родини. Зараз у країни дуже важкі часи, і ми не маємо права зупинятися. Отже сіяли і сіяти будемо.
Чи очікується найближчим часом зниження цін на пальне?
Коментар керівника одного з АЗС, що працює на півдні Одещини:
– Зараз аграрії суттєво збільшили споживання пального, попит виріс, отже передумов для здешевлення солярки немає. Можливо, трішки знизиться бензин, але солярка – ні. Високий попит створює передумови для здорожчання.
«Якщо Ормузька протока буде заблокована тривалий час, то високі ціни на нафту можуть спровокувати чергову кризу вартості життя, як це сталося після вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Тривалий конфлікт також може спричинити шок на ринку добрив, що поставить під загрозу глобальну продовольчу безпеку. За даними аналітичної компанії Kpler, близько 33% світових добрив, включно з сіркою та аміаком, проходять через протоку», – йдеться в матеріалі британського агентства новин «Рейтер».
На світлинах Весняна посівна на полях Буджацької громади; Збір врожаю «Агропрайм Холдинг» у Красному. 2025 рік; Механізатори ТОВ «Яровський» на обприскуванні; Посівна ярих культур в ТОВ «Прогрес».
Також читайте: Яким буде врожай на Одещині: експерти дають перші прогнози
