Нагадаємо, 28 лютого невизнане Придністров’я провело з’їзд, на якому так звані “депутати” звернулися до росії з проханням про захист в умовах “посилення тиску Молдови”.
Чи є загроза з боку Придністров’я? На це запитання відповідає Артем Філіпенко – воїн 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Остроградського, завідувач сектору в Національному інституті стратегічних досліджень.
“Те угруповання, яке там є, безперечно, представляло загрозу Україні у 2014 році, коли боєздатні частини ЗСУ вимірювалися батальйонами та ротами. Вкупі з активністю місцевих сепаратистів в Одесі і, можливо, в Бессарабії. І я був одним з тих, хто почав говорити про це, про Придністров’я як загрозу національній безпеці України.
Після 2014 року на перше місце вийшла загроза “придністровізації” війни та сході, тобто, заморожування конфлікту, перетворення ОРДЛО на суб’єкта перемовин за посередництва Росії і, у найгіршому разі, їх “реінтеграція” на російських умовах (з контрольним пакетом по зовнішній політиці), у кращому – тривалий переговорний процес ні про що. В принципі, існувало побоювання, що Придністров’я можуть “реінтегрувати” першим, а потім за цією схемою і ОРДЛО. Не сталося.
Серед інших були ще “гібридні загрози”, тобто, можливість відключення Півдня від енергопостачання Молдавської ДРЕС, контрабанда, підривна діяльність, телевізійне мовлення тощо.
24 лютого 2022 року деякі “гібридні” загрози просто втратили свою актуальність. Що ж стосується військового компоненту, то потенціал України і Придністровського регіону просто незрівняний, особливо, порівнюючи з 2014 роком. Певна загроза існувала, коли росіяни намагалися взяти Вознесенськ, від якого до Придністров’я по прямій всього нічого. Але ця загроза на сьогоднішній момент теж не є актуальною.
Тому всі ці камлання навколо придністровських танків під Одесою і малювання сценаріїв – підстава для хайпу та розумових ігр”, – написав Артем Філіпенко у facebook.
