– Але! Мама? Ваш син збожеволів. А я кажу, що зійшов… І міня туди тягне. Шо шо? Він припер з базару чорну смороду три кіло. Ну я просила три кіло, він і припер. Шо шо? Ні! Не хвилюйтеся, вона не зелена, вона таки чорна. Так він хоче, щоб я обрізала з неї носики та хвостики. Та міні треба на варення. А він каже, що його мати завжди обрізала. Три кіло! Я шо адієтка? Носики та хвостики… Три кіло! Мамо, ви шо… завжди обрізали? Мамо, а що просто помити не вистачить?
– Сонечко, доцю… слухай сюди. Тут є… нюанс. Якщо ти хочеш допустити Фіму до особистої участі у варенні, то дай йому мінінікюрні ножиці і нехай обрізає… все, що хоче. А якщо ти сама варитимеш, то обрізати не треба. Перекрутиш на м’ясорубці із цукром і буде тобі… щастя. А Фіма, якщо хоче, нехай зробить собі вечір приємних спогадів. Його тато кадись один раз повівся на цей мій прийомчик і потім за все життя ніколи більше не ліз у мої касрулі.
Марина Гарник, ілюстрація Ірини Бабиченко
Ще більше анекдотів:
