І щодо мовного питання. У мене є кілька дружніх порад для тих, хто піднімає зараз цю метушню в публічному просторі. Для тих, хто демонстративно розпалює досить вторинні розбіжності. Хтось відволікає людей, які зайняті справою: справою порятунку себе, близьких, біженців, справою допомоги, справою оборони країни.
Займіться справою і ви, що кричать про «всіх російськомовних – у зрадники!». Вас небагато, вас неважко зайняти.
Ви можете зараз з’їздити до Херсона, Маріуполя, Харкова, до всіх атакованих українських міст і зібрати дані про те, скільки серед потерпілих та поранених – російсько- та україномовних.
Ви можете там же зібрати дані по вбитих і тих, що сидять у підвалах без їжі та води. Мертві вже не дадуть відповіді, але ви можете опитати рідних – якою мовою вони кричали «Мамо!» перед тим, як їхні серця зупинилися. Не соромтеся, адже це так життєво важливо для вас!
Ви можете налагодити також збір даних щодо біженців: скільки російсько- та україномовних наших матерів, дітей та немовлят покинули Україну. Можете вимагати, щоб випускали з України лише російськомовних біженців із дітьми. Або лише україномовних… Мені важко уявити, як поверне ваша логіка у цьому питанні.
Моя ж логіка нагадує: фраза, що стала гаслом українського опору «брату», що з’їхав з глузду, – «РУССКИЙ ВОЕННЫЙ КОРАБЛЬ, ИДИ Н…УЙ!» – була сказана російською.
Українці. Російському ворогові. Російською.
Не знаю, яких ще потрібно доказів – вам, світові, Росії – щоб стало очевидним: наші мовні розбіжності – це наші внутрішні сімейні проблеми, дрібні і найчастіше шумно-кумедні, як італійські скандали. Вони будуть вирішені між собою українцями, як тільки від нас відійдуть дбайливі сусіди.
А російська мова – це зброя. Відмінна, добре відома у світі, вкрай дієва зброя. Наразі вона випала з рук ворога. І ми можемо вчинити, як забобонні дикуни: викликати шамана, щоб він навіки прокляв зброю і закопав її на священній горі, виклавши камінням слово «ТАБУ».
Або ми можемо скористатися неюм. Відібрати так само, як ми відбираємо зараз у них танки, спорядження та все інше.
Все буде – Україна!
Якою вона буде, вирішувати нам.
Але не зараз же, друзі!
Читайте також: Однако, как мы повзрослели: в чем разница между умными и дураками
