Вулиця Жоліо-Кюрі пролягає в Пересипському районі Одеси. Її названо на честь французького фізика, лауреата Нобелівської премії Фредеріка Жоліо-Кюрі, який одним із перших вказав на можливість практичного використання атомної енергії.
19 березня 2024 року виповнюється 124 роки від дня народження Фредеріка Жоліо-Кюрі. Це ім’я, можливо, не таке відоме, як ім’я його знаменитої тещі, Марії Кюрі, але його внесок у науку і боротьбу за мир нітрохи не менш значний.
Спортсмен, який змінив світ
Жан Фредерік Жоліо народився в Парижі і в юності захоплювався спортом, особливо футболом. Але у нього був і інший кумир: над його столом висів портрет подружжя Кюрі, вчених і батьків його майбутньої дружини. 1920 року він вступив до Вищої школи фізики і прикладної хімії в Парижі. Там він познайомився з Ірен Кюрі, дочкою Марії Кюрі, і вони одружилися.
У 1934 році Жоліо-Кюрі та його дружина зробили сенсаційне відкриття: вони штучно створили радіоактивний елемент. Це відкриття стало справжнім проривом у науці та заклало основи для розвитку ядерної фізики. За нього 1935 року їм було присуджено Нобелівську премію з хімії.
Підпільна діяльність під час Другої світової війни
З початком Другої світової війни та окупації Франції Жоліо-Кюрі продовжував працювати в паризькому Інституті радію. Він очолював підпільну організацію «Національний фронт» і використовував усі можливості інститутської лабораторії для виготовлення вибухівки та радіоапаратури, яку передавав борцям Опору.
Фашистам було вигідно, щоб Жоліо-Кюрі офіційно займався науковою роботою, тому що це був своєрідний піар-хід: раз всесвітньо відомий учений продовжує свої дослідження, значить, в окупованій третім рейхом Франції все спокійно. Після арешту Поля Ланжевена, вчителя Жоліо-Кюрі, той пригрозив закрити свою лабораторію, і німці були змушені відпустити вченого. Потім Фредерік змушений був піти в підпілля, де працював до звільнення Франції.
Життя, присвячене науці та світу
Жоліо-Кюрі активно працював до кінця своїх днів. Він керував Комісаріатом з атомної енергії Франції та особисто керував пуском першого в країні ядерного реактора.
Робота з радіоактивними речовинами принесла користь мирній науці, але знищила вчених: 1956 року від гострої лейкемії, спричиненої радіацією, померла Ірен, а 1958-го пішов із життя і Фредерік. Його ім’я носять вулиці, інститути, школи та наукові премії. У Франції йому встановлено пам’ятник.
Джерела: indicator.ru, Вікіпедія.
Читайте також:
