34% громадян, які в період пандемії отримали «ковідну тисячу», витратили ці віртуальні гроші на придбання книжок. Про це розповів генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, який нещодавно здійснив поїздку по найвіддаленішим громадам Українського Придунав’я.
— Це дає багато підстав для оптимізму, — сказав провідний видавець. – У минулому році попит на книжки українських авторів в книгарнях дуже зріс. Під час великої війни ми видаємо на третину більше книжок, ніж в найкращому для нас 2019 році. Видавництво щомісяця збільшує випуск на 5-7%. Це при тому, що 24 лютого 2022 року друкарня, яка знаходилась у місті Дергачі, на кордоні з рф, була захоплена і зруйнована. Але зараз ми друкуємося в одинадцяти типографіях, від Харкова до Дрогобича. Величезний потік книжок іде саме на фронт — українські бійці багато читають. Перший жанр по популярності зараз – книжки з історії, на другому місці — українська класика 20-30 років минулого сторіччя, що була знищена за часи радянської влади.
Ми поцікавились, чому гендиректор видавництва вирішив особисто ознайомитися з роботою бібліотек у Болграді, Рені, Кілії, Арцизі та здійснює такий вояж?
— Вважаю дуже важливим зрозуміти ситуацію з бібліотеками у максимально далеких від центру регіонах, — відповів Олександр Красовицький. — Мене дуже хвилює те, що відбувається на Закарпатті та у Бессарабії. Щоб ці регіони стали повністю українськими, потрібно, зокрема, щоб інформаційна сфера стала українською.
Яка література зараз присутня в бібліотеках країни
Як розповів видавець, друкована продукція росії досі присутня на книжковому ринку України, хоча ситуація дещо покращується: якщо у 2013 році книжки з росії становили 82% продажів книгарень України, то у 2017-му, коли було прийнято перший обмежуючий закон (ліцензування ввезення книжок), ця частка впала до 30%.
— Навіть зараз їх поставки літератури продовжуються через Молдову, Словаччину, Польщу. В цих та інших країнах протягом останнього року відкриті нові російські книгарні: вони це зробили, щоб українці, які приїздять до Європи, читали книжки російською мовою, з їхніми наративами.
І у вітчизняних бібліотеках ситуація не тішить: 45% — це книжки радянського періоду, надруковані за межами сучасної України. Тільки трохи більше ніж 25% фондів — це книжки українських видавництв як радянських часів, так і років незалежності. Сьогодні, зрозуміло, у держави немає грошей, щоб фінансувати закупівлю книжок для публічних бібліотек. Всі сподівання – на місцеву владу.
Як збільшити кількість українських книжок в бібліотеках
Як зазначає видавець, обстановка з поповненням книжкових фондів різна і насамперед залежить від позиції керівника громади.
— Мене майже повністю влаштувала ситуація в Ізмаїлі щодо кількості українських книг у бібліотеках. Це має бути ініціатива місцевої влади, депутатів, які краще знають, як витрачати гроші громади.
Ми поспілкувалися з цього приводу з працівниками Ренійської публічної бібліотеки. Як розповіла провідний бібліотекар відділу комплектування літератури Тетяна Кокалко, у період великої війни всі централізовані постачання літератури припинилися.
– Раніше ми отримували для бібліотек громади по 2-3 тисячі книг, наразі ж не виділяються гроші навіть на передплату найзатребуваніших періодичних видань. Ми шукаємо спонсорів, щось підписуємо за кошти свого спецрахунку. Книжковий фонд зараз поповнюється лише за рахунок того, що нам дарують книжки читачі. Наприклад, нещодавно один чоловік переїжджав до іншого міста – і привіз нам свою бібліотеку, яку збирав усе життя.
Читайте також:
