Пологовий будинок – це унікальне місце, сповнене радості, позитивних емоцій та щирих посмішок. Тут реалізуються надії батьків, і саме тут перший дитячий крик є ознакою виконання найзаповітнішого бажання – появи синочка або донечки. Інколи маля вирішує з’явитися на світ передчасно, тоді медичні працівники виконують ще одне надважливе завдання – виходжування немовлят. І у цьому лікарям не обійтися без турботливих рук медичних сестер.
«Наші медичні сестри – це янголи»
З обличчя Ірини Юріївни Русової вже кілька днів не сходить щаслива посмішка: маленький синочок Єгор поки у реанімаційному відділенні, але впевнено набирає вагу. Отже, і виписка не за горами.
– Я дуже боялася, бо маю негативний досвід, пов’язаний з першими пологами в іншому місті. Нинішня вагітність часто була під загрозою, тому переживали ми страшенно, – згадує події останніх місяців пані Ірина. – Але з першого дня, коли я потрапила до цього пологового, я «зайчик», «сонечко», і оці постійні установки «все буде добре» зробили свою справу, – я заспокоїлася, і все пройшло чудово. Але Єгорчик народився маленьким і слабким, лікарі та медсестрички затято за нього боролися. Вони просто янголи, у них стільки любові до діточок! Взагалі-то команда змінюється щодоби, але це навіть непомітно, настільки у пологовому злагоджений колектив. Особливо хочу подякувати Наталії Михайлівні – медичній сестрі відділення інтенсивної терапії новонароджених Одеського пологового будинку №1. Дивлячись, як професійно і дбайливо вона виходжує синочка, піклується про нього, я спокійна.
«Жодна інша робота не принесла б мені стільки радості!»
Таких слів глибокої вдячності Наталія Михайлівна Омельченко за 36 років роботи у пологовому чула безліч.
– Закінчивши медичне училище 1989 року, я прийшла сюди, у відділення інтенсивної терапії і… залишилася, – згадує пані Наталія. – У мене жодного разу не виникало думки змінити роботу. Знаєте, у нашій справі випадкові люди довго не затримуються. У тебе або є покликання, любов до дітей, або немає. Звісно, без професіоналізму і уважності також не обійтися.
За словами медсестри, вона повинна 24 години бачити і розуміти, що відбувається з дитиною: як вона дихає, як їсть, як посмикує ручками і ніжками.
– Сукупність цих моментів дуже важлива, – розповідає про свої професійні обов’язки Наталія Михайлівна. – Ще ми боремося за грудне вигодовування – використовуємо методику «кенгуру». У нас є спеціальне крісло, на якому матусям викладається на груди передчасно народжений або малюк з малою вагою. Викладаємо навіть тих немовлят, які залежать від кисню або інтубовані. Такий контакт дуже важливий – так дитина відчуває тепло і запах матері, отримує її мікрофлору, а у матусі покращується лактація та добре виробляється молоко. Взагалі нюансів у нашій роботі дуже багато, про все й не розповіси. Ось, наприклад, усі ми тут ще й психологині – кожну матусю треба заспокоїти, знайти до неї індивідуальний підхід.
– А що важче, піклуватися про дитину чи заспокоїти маму?
– Так одразу й не скажеш. Знаєте, матусі до народження немовлят несли відповідальність тільки за себе, а тепер за двох – це новий стан, а досвіду ще ж немає. А коли маля недоношене, вони хвилюються, дуже переживають. Тож пояснюю мамам, що новий день приноситиме нові позитивні моменти: малюк буде дихати краще, їсти більше. Когось треба просто обійняти, пояснити, що буде нелегко, але ці труднощі тимчасові, треба набратися сил. Важко, адже більшого хвилювання для матері немає, ніж коли дитина слабка. Та згодом у малюка щічки з’являються і настає щаслива виписка – тут усі ми і радіємо, і плачемо, – такого позитиву вам жодна професія не подарує! Ти настільки цим надихаєшся, і хочеться робити й надалі все, щоб бачити щасливих матусь і здорових діточок!
– Які пологи ви запам’ятали найбільше?
– 2002-го ми виходжували одразу чотирьох дівчаток – це була унікальна в історії нашого медичного закладу багатоплідна вагітність!
«Медичні сестри – наші очі, руки і вуха»
Лікар, безумовно, і допомагає з’явитися дитині на світ, і оперує, і рятує – але зробити це повноцінно без допомоги медичної сестри неможливо, – переконаний Владислав Валентинович Луцюк, завідувач дитячого відділення та постнатального догляду.
– Лікар, наприклад, у реанімаційному відділенні не знаходиться 24/7, тож моніторинг за станом пацієнтів цілком на медичній сестрі. У випадку ургентної ситуації вона надає допомогу і повідомляє лікареві, щоб виправити ситуацію. Вчасно відреагувати на найменші зміни у стані пацієнта – це величезна відповідальність, яка до снаги нашим сестричкам.
«Головне – розуміти жінок»
Постнатальний догляд за дитиною (догляд у перші місяці після народження) – саме цьому навчає матусь Олександра Вікторівна Узька, медична сестра відділення інтенсивної терапії новонароджених Одеського пологового будинку №1.
Як тримати дитину, як годувати, мити, надавати, у разі необхідності, домедичну допомогу – усіма своїми знаннями й навичками вона ділитися з матусями.
– Це дуже важливо для правильного розвитку малюка, особливо якщо дитина перша, – розповідає пані Олександра. – Інколи мама просто боїться, не знає, з якого боку до немовляти підійти. Тож моє завдання – навчити, заспокоїти і додати впевненості.
Зараз, за словами Олександри, найскладніше у роботі – відсутність миру та тривоги.
– Матусям і так нелегко, а тут ще й повітряні тривоги. Під час кожної сирени ми спускаємося в сертифіковане укриття – там можуть перебувати усі матусі й немовлята: і під апаратами, і породіллі, яким важко пересуватись. Проте, попри безпеку, – це додатковий стрес.
Медперсонал підтримує жінок в такі моменти, як може.
– Посмішкою, добрим словом, гумором, обіймами. Роблю все, щоб їх заспокоїти.
– Виходить?
– Так! І це просто дарує крила! От прийшла сьогодні на роботу – а мені дівчата кажуть: «Як добре, що ви є!» – а коли йду: «Дякую, що ви були сьогодні з нами!». От ви питали, чому ми, медсестри, такі усміхнені, а як можна не посміхатися? Нове життя, жіночі очі, наповнені сльозами радості, – це перемагає будь-які життєві труднощі, навіть жахи війни!
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також:
