Навіть не дивно, що відома фраза «Йди ти в лазню!» — родом з Одеси. Але, як часто буває, до сьогоднішнього дня цей вислів дійшов у неповному вигляді. Як стверджують багато одеських краєзнавців, повністю він звучав «Йдити в лазню Ісаковича!», тобто передбачав цілком конкретну адресу. Навіть дві! І на будівлю лазні Ісаковича, і на обидві адреси можна подивитися навіть сьогодні, адже відома одеська водолікарня існує досі.
Одеська лазня Ісаковича: на фасаді збереглися скульптури купальниць
Побачити історичну лазню можна за двома адресами: Кузнечна, 57 і Преображенська, 45. Втім, хоча адреси і дві, а місце одне (загальний двір).
Двір лазнюі Ісаковича. Бачимо будівлю на Кузнечній.
З боку Кузнечної будівля може «так собі», порожня. Щоправда, збереглися якимось дивом на його фасаді чудові скульптури купальниць у нішах. На будівлі читаємо охоронну табличку, що перед нами – «Лазня Ісаковича». Скульптури в нішах дали другу (народну) назву будівлі — Будинок із купальницями.
Одна з Купальниць.
Власне і його «задник» (Преображенська, 45) — у такому ж стані, знаходиться всередині двору, а ось фасад будинку виглядає чудово. Біля входу теж охоронна табличка, яка говорить, що перед нами — «Водолікарня Ісаковича».
Тепер зрозуміло, куди одесити ходили «в баню» тоді. Але куди йти зараз? Шукайте відповіді в нашій добірці одеських лазень і саун!
Фасад з боку вулиці Преображенської.
Архітектурна фотобаза PhotoBuildings повідомляє нам про двоповерхову будівлю на Кузнечній: вона була побудована архітектором С. Ландесманом (початок будівництва – 1901 рік) у неороманському стилі. Призначення – «народна лазня С. Ісаковича).
Цікаво, що в 1924 році заклад іменувався вже інакше, хоча лазневе призначення було збережено: «Бані колишні Ісаковича, вул. Троцького, 45. У віданні Одгубвоєнсанпода». 1957 року воно іменувалося вже «Банею одеського гарнізону».
Ну а пізніше в лазневому комплексі на Ковальській довгий час розташовувався пошиття військового одягу…
Будинок є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.
Де в Одесі шукати гідропатичний заклад Ісаковича?
А от водолікарню Ісаковича будували як гімнастичний зал з басейном для купань. Це була «споруда для прийому водних процедур та водних видів спорту».
Взагалі ж гідропатичний заклад Ісаковича, яким він володів разом з дружиною, був спочатку заснований в 1867 році, пізніше перебудовувався. На охоронній табличці значиться вже 1876.
Будинок також є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення під назвою «Будівля водолікарні Ісаковича».
Чому одесити поскаржилися на лазню Ісаковича?
Одеський краєзнавець, геолог, дослідник Дмитро Жданов у нещодавній книзі «Історія води в Одесі: від Кочубієва до дністровського водопроводу» наводить цікаву деталь, пов’язану з лазнею Ісаковича:
«В історії міста є приклади, як питні колодязі використовували для незаконного видобутку каменю… Вапняк вирізали з питних колодязів, розташованих на прибудинковій території. І при цьому часто виходили за межі свого домоволодіння на ділянки сусідів, які не хотіли одного дня провалитися в гірський виробіток прямо у них під ногами. Тому за найменшої підозри на незаконний промисел одразу ж повідомляла міська влада… Одна з таких скарг датована червнем 1873 року. У ній сусіди мадам Ісакович (власниці лазні) повідомляли, що свої домівки та лазні вона спорудила з каменю, нарізаного в каменоломні, влаштованої в колодязі. Пчини поліції, які рибували на місце, дійсно зафіксували наявність каменоломні в колодязі лазень мадам Ісакович, проте в остаточному рапорті вказали, що камінь у каменоломні нарізали ще до заборони 1863 року…».
Чи не бажаєте прийняти чисто одеську мінеральну ванну?
Одеський краєзнавець та екскурсовод Євген Гринкевич розповідає в одному з випусків своєї програми «Де йдемо?», що парова лазня Ісаковича була по суті справді гідропатичним закладом. Тут було велике загальне відділення, окремі номери, колосальний басейн та безліч ванних приміщень.
Ванни призначалися, в основному, для гідропатичного лікування та реабілітації. Тут можна було прийняти безліч мінеральних ванн — морських, лиманних, із лиманного бруду, сірчаних, мильно-відрубних, лужних…
До речі, Євген Гринкевич наголошує на тому, що той самий вислів «Іди ти в лазню Ісаковича» вимовлялося виключно як найдобріше побажання…
P.S. Милуватися купальницями в нішах старої будівлі зараз краще здалеку: не такі видні тріщини та інші чималі проблеми, якими «обросла» історична лазня Ісаковича. Воно потихеньку занепадає, якщо, звичайно, за неї не «візьмуться»…
Вхід у лазню Ісаковича з боку вул. Ковальський
Читайте також:
- Як історична лазня потрапила до одеського екскурсійного кримінального маршруту
- Тітка краса по-одеськи: скульптури в нішах та ніші без скульптур
- Одеський «будинок зі святою» – останній витвір Бернардацці
Фото автора
