Деревопади в Одесі не рідкість. Варто посилитися вітру — і на одеські вулиці, автомобілі та самих одеситів валяться гілки, а то й цілі стовбури дерев. Без дерев не буде Одеси — вони очищують повітря, охолоджують літньою спекою, створюють красу. Але без догляду — перетворюються на небезпечних сусідів. Автор “Одеського Життя” Валерій Боянжу розповідає про один такий випадок.
Вельми болісно по нервах вдарило повідомлення про те, що деревопад в Одесі 22 листопада таки знайшов собі жертву. Серйозно постраждала пані: численні переломи, зокрема, на превеликий жаль, і хребта.
Багато років минуло відтоді, коли журналістська доля вже змусила мене повідомляти про подібну біду. Тоді в Херсоні велетенська гілка, що впала, скалічила дівчинку, яка щойно вийшла у доросле життя після закінчення школи-інтернату. Перелом хребта, і в доросле життя сирота не увійшла, а в’їхала — на інвалідному візку…
Роки минули, медицина зросла, і будемо сподіватися, що постраждала 22 листопада одеситка заплатить не таку високу ціну за те, що опинилася не в той час не в тому місці. Всього, за уточненими повідомленнями комунальників, за два вітряних дні в Одесі “приземлилося” 19 дерев та великих гілок. На щастя, про постраждалих більше не повідомлялося.
По темі: Чому в Одесі падають дерева і чи можна цьому запобігти
А давайте-но проаналізуємо ці фото, зроблені мною на одному й тому ж місці з проміжком близько півроку. Одну з цих двох величезних тополь комунальники навесні запідозрили у схильності до падіння через те, що вона стала “копіювати” Пізанську вежу.
Її піддали серйозній обрізці, зменшивши тим самим вагу та парусність, тобто схильність до падіння. Здавалося б, зроблено — і добре. Але ні, у когось (честь йому і хвала) знайшлася клепка, щоб докопатися до глибини глибин — було виявлено, що середина стовбура — це суцільна гниль, і надії на неї немає.
Б.Арнаутська кут Старопортофранківської. Тоді 1 дерево просто обрізали, а зараз – МОЛОДЦІ взагалі прибрали.
Ззовні ця “міна сповільненої дії” не проглядалася: я там частенько буваю біля бювету, роздивляюся навкруги. Коротше, тополю, як гнилий зуб, восени видалили — і слава Богу.
Звісно, має право на існування питання, а чи не можна було одразу запідозрити й виявити цю внутрішню труху, а не витрачати чималі гроші на обрізку? Не мені про це судити: як казав один з “ільфо-петровських” героїв, “ми в гімназіях не навчалися”. А от якщо хтось із профільних спеціалістів захоче висловити думку з цього питання, — ласкаво просимо.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон-Одеса
Фото автора
