22 січня ми відзначаємо День соборності та свободи України. Нашу країну населяють багато народностей, які відрізняються характером, національними костюмами, святами та кулінарними шедеврами. Але незважаючи на відмінності, у нас у всіх один спільний будинок — Україна, яку ми сьогодні захищаємо. Ми разом, і в цьому наша гордість та сила.
Які відмінності між українцями у різних регіонах країни
Як стверджують психологи, жителі різних регіонів України відрізняються певними рисами характеру, які сформувалися завдяки поєднанню історії та природних умов регіону.
На півдні й частково східних регіонах країни, вважається, що живуть радісні, емоційні та оптимістичні люди, які відрізняються більш легким ставленням до життя. Ці риси українці набули завдяки морському та теплому сонячному клімату. Також психологи відзначають у жителів півдня гострий розум і схильність до підприємництва. А от зовні жителі південних областей України дуже схожі на мешканців Карпат.
У центральній частині країни для ока звичніші за рівнинні ландшафти. Можливо, тому українці з цього регіону легко сприймають зміни, у них добре розвинені уява та фантазія, проте при цьому часті перепади настрою та самопочуття. Серед них багато скептиків та індивідуалістів.
На півночі в українців під впливом холодного клімату сформувалися раціоналізм і суворість, хоча при цьому вони відрізняються розвиненим почуттям прекрасного, мають рішучість і енергійність, прагнуть гармонії з природою.
На заході та в гірських районах країни українців відрізняють терпіння та обережність, сильний дух та стійкість. При цьому вони оптимістичні, дружелюбні, життєрадісні, вони мають потяг до естетики. Такі риси характеру сформувала вони сувора краса гір. Українці із західних регіонів відрізняються також наполегливістю, принциповістю, рішучістю та гострим почуттям справедливості.
Українська кухня високо цінується в усьому світі
Українська кухня входить до першої десятки кухонь світу, а в Європі була визнана третьою.
Український борщ підкорив навіть колишнього американського президента Білла Клінтона, який вніс його в перелік обов’язкових для приготування страв для свого кухаря. Борщ вважається символом української кухні та внесений до списку найсмачніших супів світу. Готують його по всій країні, але залежно від регіону відрізняються і рецепти: на Поділлі до борщу додають квасолю, на півдні — муку, на Харківщині — пиво, а в Києві — хлібний квас.
Вареники. Традиційною начинкою є картопля, сир та вишні. Однак є відмінності: на Чернігівщині начинку для українських вареників роблять зі шкварок, на Закарпатті — з бринзи, а на Поліссі — з товченої квасолі.
Кулеш за старих часів був улюбленою стравою українських козаків. Його рецепти відрізнялися залежно від регіону: на Чернігівщині та Полтавщині готували куліш із гречкою, а на Поділлі – з кукурудзою, на Поліссі варили на молоці чи сироватці.
Голубці — традиційна страва української кухні. У лівобережних районах Дніпра та на півдні голубці за старих часів було заведено робити великими, з цілого аркуша капусти, а от у Західних областях України таких господарок вважали ледарями.
Деруни найбільш популярні в східних і північних областях. Їх готують із «дертої», тобто тертої картоплі, часто на свято Благовіщення.
Галишки найбільш популярні на Полтавщині. Тут страва навіть вшанувалася пам’ятником та фестивалем. На заході країни є свій варіант цієї страви – палюшки.
Крім того, всі українці люблять сало, готують холодець та квас, відомі ще з часів Київської Русі.
Читайте також: Яким був та яким став в Одесі український борщ
Український сленг: як кажуть у різних частинах країни
Незважаючи на те, що жителі країни спілкуються рідною українською мовою, у кожній області є слова, значення яких зрозуміє не кожен приїжджий.
Наприклад, в Прикарпатті деяким може знадобитися перекладач. Судіть самі: штани тут називають «гачі», а толстовку – «мастеркою», «мандабурка» та «зупа» – це картопля і суп, «кугутом» тут називають півня, а ось «кугутками» — сережки.
Говору жителів Луганської області, особливо села Борівське, хотіли внести до списку нематеріальної культурної спадщини. Кавун тут називається «каун», дверна рама – «лутка», а фіранки вішають не на карниз, а на «багет», відро – це «циберка», а друшляк – «трухляк».
У Дніпрі незрозумілі приїжджим слова можна почути й в університетських коридорах: там наші здвоєні уроки-пари називають «стрічками». Хвіртка в Дніпрі — це «хворобка», ополоник — «полоник», а кукурудза — «кукургус».
Читайте також: Говорить Україна: які слова характерні для різних регіонів країни
Що українці розуміють під патріотизмом
Зараз практично всі жителі України розуміють патріотизм як любов до своєї країни: готовність захищати її зі зброєю в руках, виховувати дітей у повазі до Батьківщини, знати її історію, мову та культуру, дотримуватися законів.
Саме цього намагалися досягти 22 січня 1919 року, в день проголошення Акту возз’єднання Української народної республіки та Західно-Української народної республіки в єдину українську державу. І ось більш ніж через століття, попри очевидні відмінності, українці дійшли справжньої згоди та консолідації: перемогти ворога, захищати свою свободу, говорити українською, вивчати свою історію та культуру.
Читайте також: День соборності: що це за свято та його значення зараз (фото, відео)
