У селі Долинське, яке знаходиться за якихось сім кілометрів від Рені, проживають переважно молдавани та румуни. Містяни називають їх «долинськими полковниками». Ми вирішили з’ясувати чому?
Микола Памбук, директор Долинського центру культури:
— Колись недалеко була військова частина, і багато наших хлопців там служили. Хоча багато з них були прапорщиками та сержантами, ми всіх називали полковниками. Думаю, звідти й пішло.
Катерина Сайтарли, учениця долинської школи:
— Мені здається, так називають мешканців нашого села тому, що долинці скрізь і завжди намагаються бути першими! Вони активні, беруть участь у всіх справах громади і будь-що намагаються нікому ні в чому не поступатися.
Вероніка Салі, директор долинського дитячого садка:
— За характером жителі Долинського дуже цілеспрямовані. Вони самі обирають свій шлях, ні від кого нічого не чекають і домагаються всього життя самостійно.
Маріанна Черня, директор долинської школи:
— Полковник повинен бути попереду всіх і вести за собою у правильному напрямку: наші люди до цього завжди прагнуть.
Ігор Плехов, голова Ренійської громади:
— Коли 1993 року я вступив на службу до Ренійського райвідділу міліції, то зі 150 осіб особового складу 80 були жителями Долинського. А ще багато хто з цього села служить у Ренійському підрозділі МНС. Думаю, тож городяни почали називати жителів Долинського полковниками.
Іван Строя, керівник народного ансамблю «Мугурел»:
— Полковник — це високий ранг: якщо навіть громадянську людину так називають, то це про щось говорить!
Катерина Дротенко, мешканка села Долинське:
— Зізнатися, я навіть не знала, що городяни за очі називають мешканців нашого села «полковниками». Але чи варто дивуватися, адже серед уродженців Долинського — великі люди!
Я розповім про подвиг нашого земляка, льотчика Степана Чобану, який отримав звання Героя України посмертне. Все життя він служив військовим льотчиком, і 2010 року вийшов на пенсію. Однак у 2015 році, у зв’язку з російською агресією, вирішив повернутися до ладу.
23 лютого 2022 року Степан Іванович заступив на чергове бойове чергування, а 24 лютого, в перший день війни, він вивів літак з-під російського ракетного удару. За перші дні великої війни він виконав понад десять бойових вильотів. 28 лютого літаком Су-27 Степан Іванович першим піднявся у повітря і вступив у повітряний бій над Кропивницьким, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Завдяки його діям змогли піднятися у повітря та перебазуватися на резервний аеродром інші літаки частини. Наш льотчик був атакований ракетами і загинув смертю хоробрих. Йому було 59 років.
Читайте також:
