Про серйозні речі із посмішкою ми поспілкувалися із народним артистом України Борисом Барським.
«Актори – це плодово ягідні дерева»
Борис згадує, що перші місяці, як і інші денно і нощно ходив із телефоном в руках, читав новини та їв. Інколи приїздив до приміщення Театру, але там також було пусто та сумно. Але кожного разу, коли в магазині або на вулиці його зупиняли і просили виступити перед волонтерами «для підняття духу» він ніколи не відмовляв. Так прийшло розуміння, що потрібно щось робити, для того щоб наповнювати порожнечу будь яким позитивом вже в масштабах міста.
Актори – це як плодово-ягідні дерева. Якщо з них фрукти-абрикоси не знімати, вони починають дичати. Тому в червні я вирішив зіграти свій вечір поезії і вже призначив дату. Реклами ніде не було – лише те, що я по соцмережах особисто розкидував. Їду в центр міста, а по радіо передають, що міськрада піднімає питання про відкриття театрів. А я думаю: «Та в мене вже на суботу призначений вечір, поки ви тут піднімаєте питання».
А ще на вистави волонтери привозять військових, які зараз знаходяться в Одесі на реабілітаціі. І це вже інші емоції і для них, і для акторів, і для глядачів, які після вистави оплесками вітають наших воїнів.
Ви також можете дізнатись: Театральна афіша вересня: як працюють театри в Одесі?
Єврей, Дон Жуан, Еврідіка та інші офіційні обличчя
Після вдалого вечора поезії Борис вирішив продовжувати, адже згадав, що в арсеналі є багато чого, що можна показати зараз глядачеві.
Я подумав: «Стоп, а в мене ще є одна вистава». Георгій Андрійович Голубенко написав книгу «Руде місто». Я закохався в ці оповідання настільки, що я навіть не вірив, що це Георгій Андрійович написав – мені здавалося, я це написав. Вони настільки з серця виходять, настільки щиро я знаю ту Одесу вісімдесятих років, яку він описав, вона мені близька, і я її люблю.
Завдяки тому, що до колективу приєдналася актриса «Каламбура» Тетяна Іванова в афіші театру з’явились «Єврей і Еврідіка», відновлено «Дон Жуан».
Коли я писав «Орфея та Еврідіку» в сюжет вкладав ідею, що це Ромео та Джульєтта. Вони благополучно вижили, одружилися, прожили довге і щасливе життя, років, мабуть, двадцять п’ять-тридцять, і вийшли на новий рівень гри, коли вони один одного терпіти не можуть і один без одного життя не виходить. І ось п’єса про це, вона дуже смішна. Ми заводимо в неї Таню, вона починає репетирувати. Танюшка – вона виросла на Молдаванці, і в неї таке потужне коріння – вона за собою затягує на всю цю п’єсу Молдаванку, яка її оточувала і де вона виросла. І виходить, що Єврей та Еврідіка, ну така одеська п’єса вийшла. Зовсім інша. Неможливо порівнювати з тим, що ми грали раніше.
17 вересня в театрі відбудеться прем’єра відновленого «Дон Жуана». Не будемо відкривати таємницю сюжету, але те, що це буде смішно – гарантуємо.
Я просто дивлюся на обличчя та очі людей, які перед виставою тут знаходяться у фойє. А після вистави, коли я щоразу виходжу та фотографуюсь, я бачу зовсім інші очі та зовсім інших людей.
Я вигадав слоган «Ми вміємо робити людей щасливими». І думаю: «Високопарно трохи». З іншого боку, я дивлюся, що люди, які виходять із зали – вони щасливі. Виходить, ми вміємо.
Більше про старі та нові вистави, про добро та зло, про новий статус дідуся дивіться в відео інтерв’ю Бориса Барського.
Раніше ми розповідали, як живуть під час воєнного стану:
- Одеський театр на Чайній;
- Театральний простір ТЕО;
- Одеський Український театр;
- Одеський театр юного глядача;
- Одеська Музкомедія.
Фото: скріншот з відео
