Татар Бунар: смачна подорож до Бессарабії біля театру Музкомедії

Обережно, цей матеріал викликає апетит! 

Нещодавно ми розповідали про ресторан “Мамалига”, який відкрився в середині травня на Європейській вулиці.  В перший день літа в Одесі відчинив двері для гостей ще один цікавий заклад – ресторан бессарабської кухні Татар Бунар. Власник закладу – Алекс Купер, відомий в Одесі по Ринку їжі та іншим проектам. Більш того, Алекс успішно відкриває числені ресторани та кафе за межами Одеси – у Львові та Києві. 

Нове життя старої садиби

Здебільшого, проєкти Купера стосувалися національних кухонь різних народів – в його доробку кафе грузинської, ізраїльської, кримськотатарської та інших кухонь. Цього разу він вирішив присвятити ресторан своїй малій батьківщині – Бессарабії, адже Алекс уродженець села Лиман, Татарбунарського району. 

– ​​Татар Бунар — моя давня мрія зробити ресторан своєї Батьківщини — Бессарабії – написав Алекс у своєму ФБ –  Болгари та молдавани, румуни та липовани, українці, гагаузи, старовіри. Край, де розуміються на їжі, де найсмачніші помідори, бринза та мамалига. Море і Степ. Край мого дитинства, де як в колодязі змішується вода, змішались культури, кухні та долі цілих народів.

Для ресторану була обрана локація в районі театру Музкомедії, на вулиці Леонтовича, в садибі, де колись знаходився фешенебельний ресторан Олександрівський. В старовинній будівлі зробили капітальний ремонт – зі стін змили позолоту та вензеля, зняли важкі “прикраси”, додали натуральних матеріалів та тепла у вигляді “бабусиних доріжок”, лози, мʼякого світла, світлої деревини та зелені. Безумовним плюсом цього місця є його сад, половину якого накрили деревʼяним навісом, який добре захищає він південного зною. 

Фонтан в центрі двору залишився мраморним, але його основа тепер деревʼяна, що символізує колодязь, адже назва міста Татарбунари означає татарський колодязь або джерело. В середині будівлі декілька великих та не дуже залів із затишними куточками, зимовий сад. 

Зараз ресторан працює з 12:00 до 22:00, але незабаром, до Татар Бунару можна буде прийти з 8:00 ранку на сніданки. 

А що в меню?

Із самого початку Алекс Купер оголосив, що в Татар Бунарі буде їжа, яку готували його мама та бабуся – страви, які подавали як кожного дня, так і на свята. 

І справді, в меню ми бачимо мікс з болгрських, молдавських, єврейських, гагаузьских страв. Ви знайдете каварму, багато овочів, різноманітну бринзу, морську рибу. Тут випікають декілька видів власного хліба в печі, з хрусткою скоринкою який подають з вершковим маслом або олією та бессарабськими приправами – мірудією та солодкою паприкою. 

Також назви деяких страв віртуально переносять нас на трасу Одеса – Рені, де ми можемо зупинитися на шашлик в “Тихій поляні” на виїзді з Татарбунар, котлета “Ізмаїл – Одеса”.

На фоні цього різнобарвʼя страв не зовсім зрозуміло, чому зовсім не представлена солодка сторона життя Бессарабії. Ми не знайдемо хрустиків, солодких плацинд, міліну, вареників, вертут або запечених яблук. Серед десертів можна знайти лише три види Наполеону та морозиво з варенням або свіжі ягоди. Втім, надія є, адже Алекс Купер на свої сторінці зазначив, що поки що введена лише половина меню, тож поступово кількість страв буде збільшуватися. 

Саме меню існує лише в електронному вигляді і з ним можна ознайомитись заздалегідь. Біля кожної позиції є перелік алергенів. Окремо позначені вегетаріанської страви. 

Винна карта складається з  локальних регіональних вин, а також з вин Європи та Нового Світу. Пиво є лише в пляшках. Місцеве пиво на жаль не представлено. 

Цитати з меню:

• Житній цибулевий хліб – 160 г – 75 грн.
• Плацинди з мʼясом – 255 г – 155 грн ( подається з домашньою сметаною). 
• Вертута з бринзою – 200 г – 165 грн.
• Форшмак – 150 г – 145 грн. 
• Будь яка бринза – 100 г – 50 грн.
• Каварма – 50 г – 70 грн.
• Фірмова мамалига (мʼяка) – 380 г – 350 грн. 
• Салат польовий з бринзою – 350 г – 250 грн. 
• Липованська юшка з осетра – 500 г –  650 грн. 
• Фірмовий шашлик (свинний) із “Тихої поляни” – 160 г- 360 грн.
• Шашлик гагаузький телятина, баранина, курдюк – 160 г – 550 грн.
• Сарган – 270 г – 390 грн. 
• Лимонад яблуко – щавель – 90 грн.

Знайомі страви в ідеальному виконанні

Перед тим як прийняти замовлення офіціант приніс “комплімент” від закладу – тарілку з салом, бринзою, цибулевим хлібом, нарізаними помідорами та бокал вина. Такі ж самі смачні компліменти роздавалися й іншим гостям. 

Я замовила Плацинду з бринзою та цибулею (145 грн) , Заму (195 грн), Домашню локшину з соусом та котлетою (280 грн), Американо. Так як закуска вже була, то ні салат, ні інші закуски я не брала, адже вибрані страви і так надзвичайно поживні та ситні. Вина мені також вистачило. 

Плацинда подається розрізаною на чотири частини з домашньою сметаною. Смак страви сподобався. Я їла багато плацинд з різними начинками в селах Фрумушика та інших, поблизу з кордоном Молдови. Тож можу сказати, що і тісто і начинка страви, дійсно саме такі, як їх готують в області. 

Зама – страва молодовської кухні. Це насичений суп на курячому бульйоні з болгарським перцем, помідорами, зеленню та домашньою локшиною з додаванням шматочка обсмаженого на грилі курячого філе. Суп обовʼязково заправляється спеціальним квасом. Він надає страві характерної пікантної кислинки, яка освіжає в спекотний день та робить страву не такою важкою для шлунку.  

Котлета та локшина – привабили мене своїм описом в меню настільки, що я забула, що в замі теж багато домашньої локшини і замовила її ще раз, але вже у вершково – бринзовому соусі. До неї я взяла фірмову котлету з курятини, всередині якої схована бринза. Котлета велика і надзвичайно ніжна та соковита. Вона була настільки смачною, що я замовила другу порцію із собою для чоловіка, адже треба зізнатися чесно – я ніколи не готувала такої смачної котлети. 

Загальні враження

1. Ресторан Татар Бунар – ідеальний варіант для сімейного обіду або вечері. До речі, на території є дитячий майданчик. 
2. Прекрасне обслуговування. Всі дуже стараються, допомагають, підказують, підтримують бесіду та посміхаються. Якщо буде дощ, вас проводять під парасолькою до дверей авто.
3. Світлий просторий інтерʼєр не перевантажений етнікою але з цікавими акцентами. 
4. Музика в залах звучить не гучно. Сучасна національна музика, традиційна етнічна і інструментальні мелодії додають настрою. 
5. Єдиний мінус, на мою субʼєктивну думку від загального враження від закладу – це відсутність бессарабських десертів та локального пива. 

Фото автора, скріни з меню

Фото Алекса Купера з його сторінки 

Важливо! Даний матеріал не являється рекламним та відображає виключно субʼєктивний смак та думку автора. Всі страви оплачені редакцією.