Спекотного липня 1888 року Леся Українка вперше відвідала Одесу. Сюди її привіз батько Петро Косач, щоб вилікувати доньку, яка хворіла з десятирічного віку, цілющими грязями Хаджибейського лиману. І відтоді до 1913 року письменниця здійснила на Одещину двадцять подорожей.
Найперше вразило 17-річну поетесу місто — гамірне, багатолюдне, зі швидким ритмом життя, південною екзотикою, та жителі — зі своєрідною вимовою, галасливі й темпераментні південні люди — чи то греки, чи італійці, чи молдовани.
Леся Українкам з Маргаритою Комаровою, 1889 рік
В Одесі Косачів радо зустрічала і приймала у себе родина відомого бібліографа, етнографа та історика, засновника одеської «Просвіти» Михайла Комарова.
В листі до матері, датованому 18 липня 1889 року, Леся Українка писала: «Живу я так собі, як і перше, – не дуже добре, не дуже погано. Погано те, що пропадаю від спекоти. Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота: в понеділок було +43°, я сама на термометрі бачила. Кажуть, що моряки, повернувшись з Африки і навіть з екватора, говорили, що там не так жарко, як тут, в Одесі. Тропіки переїхали на лиман!.. Всюди панують матроськії костюми, віяла, зонтики, содова вода і морожене. Прикажчики в магазинах стоять з пальмовими віяльцями. Я купила за 10 к. «спасення душі», себто віяльце.»…
Свої відчуття від зустрічі з гостинною Одесою та Аккерманом Леся Українка відобразила у циклі віршів «Подорож до моря».
будинок у Шабо, де перебувала Леся Українка
Вже відома поетеса побувала і у Шабо, поласувала вишуканими сортами винограду та молодим вином.
Палкий прихильник з Ананьєва
Побутує красива легенда, що Леся Українка двічі побувала в цьому мальовничому місті.
Вона не підтверджена жодними документальними свідченнями, окрім спогадів ананьївців Віри Баранової-Смеречинської і Бориса Робула. А навідувалась поетеса до їхнього вчителя Михайла Орестовича Меделовича. Колишня гімназистка Ганна Петрівна Пуйшель також згадувала, що Михайло Орестович спілкувався з Лесею Українкою і вона була його гостею.
Михайло Меделович народився 10 січня 1880 року у селі Сербів Новоград-Волинського повіту в родині священика. У 1901 році закінчив Волинську духовну семінарію. Навчався у Європі, де закінчив Тартуський і Празький університети. Він володів багатьма європейськими мовами.
Майже все життя Михайло Оресткович трудився у чоловічій гімназії міста Ананьєва вчителем словесності. У 30-40 роках ХХ століття очолював цей освітянський заклад.
Згасло життя старого вчителя у березні 1944 року, за кілька днів до визволення міста від німецько-фашистських загарбників.
— У 1937 році я, вчорашній школяр, покинув рідний Ананьїв і лише у 1944 році на чолі полку повернувся, щоб звільнити його від фашистів, — згадував почесний громадянин міста Борис Робул. — На другий день я був у квартирі Меделовича. Мене люб’язно прийняла Віра Михайлівна Глинська, яка оберігала його оселю. Там я несподівано розкрив таємницю стосунків Михайла Орестовича і Лесі Українки. В одній кімнаті Глинська посадила мене в крісло, запалила свічки, зашторила вікно і запропонувала смикнути шнурок. Занавіска піднялася, і я відчув щось містичне: на мене дивилася жива Леся Українка! Її прекрасний портрет з рукою, простягнутою до книги на столі, створював ілюзію реальності…
Таємні відносини Лесі та Михайла
Михайло Меделович. Експозиції у Ананьївському музеї
Віра Михайлівна, задоволена ефектом, запропонувала заглянути у папки, що лежали біля торшера. Я був приголомшений ще раз. Більша з них була заповнена листами Лесі Українки, друга — листами її матері Олени Пчілки. Листи були прекрасного змісту. В них були ніжність, увага, турбота, повідомлення про життя спільних знайомих і літературні події. В одному з листів поетеси я прочитав: «Ми не винні, що нашому щастю завадили дві непреодолимі перешкоди…».
Віра Михайлівна розповіла, що Михайло Меделович познайомився з Лесею Українкою у студентські роки, перебуваючи в Єгипті. Там, біля підніжжя піраміди Джосера, він покохав її на все життя. Пізніше у них було багато зустрічей, в основному під час спільних лікувань від чахотки (обоє хворіли на цю хворобу) у Ялті, Баден-Бадені.
Так підтвердилася велика любов, про яку між собою пошепки іноді говорили колеги Меделовича і його учні. Ананьївський педагог проніс її через усе життя, так і не одружившись.
На жаль, архіви Михайла Меделовича не збереглися, і його таємниче кохання до української поетеси назавжди залишиться таїною за сімома печатями.
Читайте також:
Передрук однієї і тієї ж статті на протязі дванадцяти років. І ніхто, жодного разу не поцікавився: “Чому історія є, а доказів нема?”. Я спробував розібратись з цим питанням. Результатом пошуків на протязі декількох місяців є стаття, з першою частиною якої я пропоную ознайомитись
Переїзд майже зруйнував мій шлюб. Я одружена більше чотирьох років, але через роботу мого чоловіка він переїхав до іншого штату за короткий час, поки його поведінка змінилася по відношенню до мене, він почав зраджувати мені з іншою жінкою. Я не знав, що він під впливом любовних чар. Одного вірного дня я зустрів в Інтернеті священика Джага, який допомагає іншим, у яких були такі самі проблеми, і я вирішив зв’язатися з ним. ось як мені допомогли. мій шлюб відновлено, я радий, що зв’язався з ним. В