21 липня 1882 року в селі Нерубайське на Одещині народився Михайло Слабченко — історик, юрист, академік Української академії наук.
Родина, в якій народився Михайло Слабченко, жила дуже бідно, і йому з шести років довелося допомагати батькові. Школу він закінчив з відзнакою і вступив до Одеського духовного училища, а потім до Одеської семінарії. Але за організацію підпільного українського гуртка його відрахували. Дізнавшись про це, батько вигнав юнака з дому.
Михайло оселився в порту, брався за будь-яку роботу, але при цьому примудрявся займатися самоосвітою. Він вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету, а згодом перевівся на юридичний. Одну із праць Михайла Слабченка отримав золоту медаль, і молодого історика, який знав сім іноземних мов, відправили до Німеччини для роботи над дисертацією.
Слабченко був активістом «Громади», підтримував Центральну Раду та Директорію, виступав за те, щоб лекції з історії українського права читали українською мовою, і опинився під жандармським наглядом.
В Одесі Слабченко взяв участь у створенні Археологічного інституту, очолював одеське відділення Українського театрального інституту імені Кропивницького, був обраний академіком Української академії наук.
Слабченка двічі заарештовували — вперше він провів у таборах шість років, а вдруге його засудили до 10 років заслання. Повернувшись додому, Слабченко оселився у Первомайську, працював шкільним учителем та інспектором міського відділу освіти. Але після того, як на одній із учительських конференцій Слабченка назвали «фашистом та політичним трупом», його звільнили з роботи та більше нікуди не брали.
Останні роки він провів у злиднях і помер 27 листопада 1952 року. Поховали його на цвинтарі у Первомайську, але могила не збереглася.
Джерела: uinp.gov.ua, Вікіпедія
Читайте также:
