Чорнобильська АЕС остаточно припинила свою роботу 15 грудня 2000 року. Цього дня о 13:17 за київським часом відключили третій енергоблок станції, який залишався останнім діючим після аварії на четвертому енергоблоці 1986 року. Але життя в Чорнобильській зоні відчуження не припиняється цілий рік.
Рішення про закриття станції було ухвалено в рамках міжнародних домовленостей між Україною та міжнародними організаціями, включно з Європейським Союзом і «Великою сімкою» (G7), які надавали фінансову допомогу для підтримки енергетичної системи України та реалізації безпекових проєктів.
Від початку повномасштабної війни Чорнобильська зона все ще зачинена для звичайних відвідувачів та туристів.
Доступ мають тільки державні та військові делегації, для яких ЧОРНОБИЛЬ ТУР надає супровід професійними гідами, що вільно розмовляють багатьма іноземними мовами, володіють інформацією як по історичному Чорнобилю 1986+, так і по ситуації 2022-2024.
Як це було до початку війни та чому важливо побувати у Чорнобилі принаймні раз, «Одеському життю» розповів співробітник однієї з таких фірм — Єгор Кулик.
Єгор Кулик — фанат зони відчуження і розповідати про Чорнобиль може годинами. А за кілька років роботи в «Сhernobyladventure» склав уявлення і про клієнтів.
— Дві основні наші аудиторії — іноземці та українці. Іноземці — любителі постапокаліпсису, які їдуть з усього світу (Австралія, Нова Зеландія, Південна Америка, Європа), і випадкові. Останні найчастіше в Україну приїжджають за секс-туризмом, тобто в пошуках не пригод, а вражень. Відпочивають із дівчатами і пост-фактум вирішують вибратися на вихідні в загадковий Чорнобиль. Одна з найуспішніших наших рекламних компаній — на сайтах знайомств. Є люди, які їздять по кілька разів, а іноземці віддають перевагу довгим п’ятиденним екскурсіям.
Ціна туру в Чорнобиль для іноземців та українців відрізняється. Одноденна поїздка обійдеться українцю приблизно в 1300 гривень, іноземцю — удвічі дорожче. Річ у тім, що інші розцінки встановлені для іноземних громадян самою адміністрацією Чорнобильської зони відчуження. І ось тут спливають цікаві подробиці…
Адміністрація Чорнобильської зони встановила туристичні маршрути, зараз їх близько п’ятнадцяти. — При цьому адміністрація відмовляється визнавати зв’язок між Чорнобилем і туризмом, — пояснює Єгор. — Вони називають це «ознайомчими поїздками». Але ж до війни влітку в суботу (піковий день) туди заїжджало до 1200 осіб! Взимку традиційний спад, але з 1 березня потік туристів знову зростає.
Як з’явилися маршрути? Зоною пройшли дозиметристи і встановили найбезпечніші місця. І дотримуватися маршрутів рекомендують суворо, не сходячи навіть на узбіччя. Коли ви обираєте тур у компанії, вона купує у держави дозвіл на в’їзд особисто для вас і окремо платить за маршрут.
Один із платежів введений у грудні 2018 року — у зв’язку з розпорядженням Президента підвищити радіаційну безпеку в зоні. Поки що це виразилося тільки у стягуванні нових грошей. Тепер оператори додатково платитимуть по 58 грн з кожного туриста — за користування стійками радіаційної безпеки. Стійки на вході та виході із зони встановлені з 1986 року і показують радіаційне забруднення. Така ж перевірка машини на виїзді тепер коштуватиме 300 грн.
Росіяни до 2014 року становили до 60% турпотоку в зону відчуження. Після цього вони стали все частіше писати обурені коментарі: «Як можна заробляти на такому? Продавайте ще тури на Донбас!».
— Але врахуйте, що величезна кількість цих грошей (близько 65%) якраз і йде на забезпечення безпеки в зоні відчуження. Заробіток компаній туристичних досить невеликий. А ефект емоційно-соціальний від відвідування такого місця — неоціненний. Люди приїжджають зробити селфі на тлі ЧАЕС, а їдуть із переоцінкою цінностей. У другій половині екскурсії вони забувають про себе і телефон.
У зоні мимоволі замислюєшся: сьогодні в тебе теж є квартира, робота, сім’я, а завтра — клац! — і цього немає. Багато хто на Донбасі зараз це усвідомив на власному досвіді. А в будь-якому великому місті сьогодні є великі небезпечні об’єкти, ще радянської споруди, і порушення правил безпеки на них звично замовчується, поки не рвоне.
Усі гіди «Сhernobyladventure» — колишні сталкери, ходили в зону нелегально багато разів. Тому можуть розповісти, де погодувати лисицю або лося, де мешкають сталкери, яким місто було в 2011-му році, куди діваються метал і ліс…
Адміністрація зони відчуження недолюблює їх за це і за вічний ентузіазм. Наприклад, вони не раз пропонували провести очищення міста від дерев. Прип’ять заросла, у багато дворів і під’їздів уже не зайти. Але Екоцентр регулярно відмовляє: зрізані дерева потрібно утилізувати за правилами, а це зайва морока. Вводити людей у будівлі тепер теж не можна — через аварійний стан.
— Замість того, щоб замовити експертизу і визначити, які саме будівлі небезпечні, їх оголосили аварійними одразу всі. І ось люди приїжджають, щоб побачити місце, якого не побачать ніде більше у світі, а бачать ліс, кущі та занедбані руїни!
Іноземці стикаються в зоні відчуження з величезною кількістю проявів непрофесійного підходу. Наприклад, з 1 грудня на КПП запровадили електронний квиток, який співробітники можуть зчитати сканером з вашого телефону. За фактом же квиток, як і раніше, потрібно десь роздрукувати і показати папірець. Величезні черги на КПП як були, так і стоять. А електронні сканери видали співробітникам тільки на першому КПП.
У всіх цих деталях проявляється ключова різниця у ставленні до майбутнього зони відчуження. Ентузіастам Чорнобиля вона бачиться як обличчя нової України, сучасна екологічна зона, де будуть і унікальні популяції диких тварин, і місто-свідок катастрофи — як повчання людству. На жаль, у планах на державному рівні — лише могильник для захоронення нових небезпечних відходів.
— Поїздка до Чорнобиля — це не те, що можна відкласти «на потім», — підсумовує Єгор. — По-перше, у будь-який момент «ознайомчі» тури можуть закрити. По-друге, через руйнування зона стає іншою не те що з кожним роком, а з кожним місяцем, що минув.
Радіаційне забруднення тут нерівне. Безпечний фон для людини — до 30 мікрорентген на годину. Навіть зараз у зоні відчуження є місця, де «фонить» на 300, 700, 1500. А в деяких квартирах Прип’яті — 11. Для порівняння: на Хрещатику в Києві — 13-15.
Автостанція Шевченко і метро Академмістечко — найближчі до зони відчуження. І тут досить часто ловлять рибалок і грибників, які продають зібране в зоні або поблизу.
Тут живе кілька кішок і досить багато собак. На тих же КПП. В іншому зона все більше «дичавіє» — тут величезні популяції диких кабанів, лосів і лисиць. А ось гладити собак тут не можна: вони валяються по землі, в радіоактивному пилу.
Ні, колесо огляду на колишньому місці. У всякому разі — поки що.
Піки туристів припадають на весну й осінь, тому що це найатмосферніша пора року. Зате взимку можна побачити все місто, а рівень радіації найнижчий через відсутність пилу.
Фото Валерії Симченко.
Читайте також:
Стрес через війну, втрати, погіршення здоров’я, втома. Все це тягнеться вже четвертий рік з початку… Read More
Невідомі розлили білу фарбу на плитковому покритті в Міському саду. Одеські комунальники доклали чимало зусиль,… Read More
Депутат Одеської міськради Анастасія Большедворова заявила, що до міських лікарень Одеси постачають продукти та їжу… Read More
Біля жвавої траси в Одеській області виявили 6-річного малюка в легкому одязі в морозну погоду.… Read More
На початку повномасштабної війни в Україні спостерігався справжній «весільний бум». Молоді люди та пари, які… Read More
На узбережжі Одеської області триває робота з перенесення оборонних споруд - тетраподів, які під час… Read More
