В галереї «Artоdesa» Літнього театру Міського саду одеський письменник, журналіст, мандрівник Аркадій Рибак презентував свою нову книгу — «Добридень, Африко!». Ця книга ― з серії його подорожніх нотаток, що починалися без грандіозних планів, але перетворилися на масштабний проєкт, який охоплює десятки країн і континентів.
Аркадій Рибак зізнається, що спочатку не мріяв про створення серії книг. Його надихала любов до подорожей і бажання ділитися враженнями.
— Я по життю люблю подорожувати. І, відповідно, по можливості про це писати, ділитися з людьми, — каже автор.
Усе почалося в 1972 році з першої закордонної поїздки до Болгарії. Відтоді він прагнув відкривати нові країни, вивчати їхню культуру й побут. Працюючи в молодіжній газеті, Рибак публікував свої перші замітки з чорно-білими фотографіями. Згодом, заснувавши газету «Порто-Франко», він створив рубрику «Вокруг света», де ділився розповідями про різні куточки світу.
Після десятків газетних публікацій друзі порадили зібрати матеріали в книгу. Так народилася перша книга «Європа», яка через великий обсяг розрослася до трьох томів. Підготовка тривала майже два роки.
— Моя «Європа» ― так називалася перша книга, але оскільки в один том усе не вмістилося, вийшло три томи, — згадує Рибак.
Пізніше з’явилися книжки про Південно-Східну Азію, про країни Південної та Центральної Америки. Далі ― книжка, присвячений країнам Великого шовкового шляху, як-от Індія, Туреччина чи Узбекистан та інші, не тільки про мандри.
Книга «Добридень, Африко!» розповідає про 10 країн континенту, який автор вважає найменш дослідженим у своїй практиці. Африка вразила його контрастами: від європейського вигляду Кейптауна до злиденності Мозамбіку та Мадагаскару, де природа зачаровує, а життя людей сповнене труднощів.
— Африка — це найменш досліджений для мене регіон. Там 55 офіційних країн, а якщо враховувати території, то понад 60. І ніхто не знає, скільки їх реально через війни та поділи, — ділиться Рибак.
Перша зустріч з Африкою відбулася в 1992 році в Єгипті, куди він потрапив як перекладач для Одеського українського театру. Ця поїздка дозволила зануритися в місцеве життя глибше, ніж звичайному туристу. Пізніше були подорожі до Південної Африки, Мозамбіку, Мадагаскару, Кенії та Танзанії. Особливо вразили сафарі в національних парках, де природа залишається недоторканою.
— У Серенгеті бачиш безкрайню савану, де тисячі зебр і антилоп гуляють, і не розумієш, звідки їх стільки. Або 50 слонів в одному місці — це не кіно, це реальність, де ти просто сидиш у машині й спостерігаєш, — розповідає автор.
Рибак підкреслює унікальність африканських заповідників, де зберігаються популяції слонів, жирафів і носорогів. У Кенії він бачив трьох останніх білих носорогів на планеті — усі самки, що робить їхній вид приреченим.
— Організація заповідників там вражає. Тварини живуть вільно, і це створює нереальні враження, — зазначає він.
Не менш вражаючими були зустрічі з місцевими племенами, як-от масаї чи менш відомі народи, які живуть без документів і паспортів, не знаючи свого віку.
— У них немає світла, води, вони не знають, що це таке, але вони задоволені життям. Це змушує задуматися, наскільки відносні наші уявлення про щастя, — дивується Рибак.
Книга Рибака — це не просто розповіді про подорожі, а діалог із читачем, підкріплений фотографіями та особистими історіями. Автор пише лише про те, що бачив на власні очі, уникаючи загальних фраз з інтернету.
— Я пишу тільки про те, де був, що бачив. Усе підкріплено фотографіями, — підкреслює він.
Його книги використовують як навчальні посібники в школах Одеси, адже вони дають живе уявлення про світ через історії та ілюстрації. П’ять томів було передано до шкіл за підтримки друзів і колег.
— Учителі географії казали, що це чудове доповнення до підручників, — ділиться автор.
Окрім природи, Рибак звертає увагу на історичний контекст Африки. Стародавні цивілізації, як-от берберські царства в Судані, де пірамід удвічі більше, ніж у Єгипті, вражають своєю давниною. Занзібар із його Кам’яним містом (Stone Town) зберігає арабську спадщину XVI–XVII століть. Колоніальний вплив — від португальців до англійців — залишив слід у вигляді архітектури XVIII–XIX століть у Південній Африці чи Мозамбіку.
— Якщо хочете побачити архітектурну красу, краще їхати до Південної Америки. В Африці головне — природа і заповідники, — радить Рибак.
Презентація «Добридень, Африко!» стала не лише розповіддю про книгу, а й розмовою про те, як подорожі розширюють горизонти. Аркадій Рибак закликає відкривати світ, адже навіть у складні часи краса природи та людська щирість нагадують: життя триває.
— Африка змушує зрозуміти, що все відносно. Їхнє життя без води й світла — це теж форма існування, — підсумовує автор.
Книгу «Добридень, Африко!» можна придбати в одеському видавництві «Літописець» (площа Дерев’янка, 1, 7-й поверх), або напряму звернутися до автора через соцмережі. Ціна книги ― 500 гривень…
Читайте також:
Фото авторки
Вдень, 1 березня, Приморському районі Одеси спалахнула пожежа у житловому будинку. Рятувальникам вдалося швидко загасити… Read More
В Одесі на 66-му році життя помер заслужений працівник фізичної культури та спорту України, майстер… Read More
В Одесі суд визнав винним директора будівельної компанії, яка займалася берегоукріпленням у селі Фонтанка. Йдеться… Read More
Ситуація на Близькому Сході загострюється. США завдали сотень ударів по Ірану, Тегеран відповів ракетними атаками,… Read More
Біля села Олександрівка Одеського району стався витік каналізаційних стоків. Забруднений ґрунт уже досліджують, а місцева… Read More
1 березня частина Київського району Одеси залишилася без електроенергії через локальну аварію в мережі. Енергетики… Read More
