В галереї «Artоdesa» Літнього театру Міського саду одеський письменник, журналіст, мандрівник Аркадій Рибак презентував свою нову книгу — «Добридень, Африко!». Ця книга ― з серії його подорожніх нотаток, що починалися без грандіозних планів, але перетворилися на масштабний проєкт, який охоплює десятки країн і континентів.
Аркадій Рибак зізнається, що спочатку не мріяв про створення серії книг. Його надихала любов до подорожей і бажання ділитися враженнями.
— Я по життю люблю подорожувати. І, відповідно, по можливості про це писати, ділитися з людьми, — каже автор.
Усе почалося в 1972 році з першої закордонної поїздки до Болгарії. Відтоді він прагнув відкривати нові країни, вивчати їхню культуру й побут. Працюючи в молодіжній газеті, Рибак публікував свої перші замітки з чорно-білими фотографіями. Згодом, заснувавши газету «Порто-Франко», він створив рубрику «Вокруг света», де ділився розповідями про різні куточки світу.
Після десятків газетних публікацій друзі порадили зібрати матеріали в книгу. Так народилася перша книга «Європа», яка через великий обсяг розрослася до трьох томів. Підготовка тривала майже два роки.
— Моя «Європа» ― так називалася перша книга, але оскільки в один том усе не вмістилося, вийшло три томи, — згадує Рибак.
Пізніше з’явилися книжки про Південно-Східну Азію, про країни Південної та Центральної Америки. Далі ― книжка, присвячений країнам Великого шовкового шляху, як-от Індія, Туреччина чи Узбекистан та інші, не тільки про мандри.
Книга «Добридень, Африко!» розповідає про 10 країн континенту, який автор вважає найменш дослідженим у своїй практиці. Африка вразила його контрастами: від європейського вигляду Кейптауна до злиденності Мозамбіку та Мадагаскару, де природа зачаровує, а життя людей сповнене труднощів.
— Африка — це найменш досліджений для мене регіон. Там 55 офіційних країн, а якщо враховувати території, то понад 60. І ніхто не знає, скільки їх реально через війни та поділи, — ділиться Рибак.
Перша зустріч з Африкою відбулася в 1992 році в Єгипті, куди він потрапив як перекладач для Одеського українського театру. Ця поїздка дозволила зануритися в місцеве життя глибше, ніж звичайному туристу. Пізніше були подорожі до Південної Африки, Мозамбіку, Мадагаскару, Кенії та Танзанії. Особливо вразили сафарі в національних парках, де природа залишається недоторканою.
— У Серенгеті бачиш безкрайню савану, де тисячі зебр і антилоп гуляють, і не розумієш, звідки їх стільки. Або 50 слонів в одному місці — це не кіно, це реальність, де ти просто сидиш у машині й спостерігаєш, — розповідає автор.
Рибак підкреслює унікальність африканських заповідників, де зберігаються популяції слонів, жирафів і носорогів. У Кенії він бачив трьох останніх білих носорогів на планеті — усі самки, що робить їхній вид приреченим.
— Організація заповідників там вражає. Тварини живуть вільно, і це створює нереальні враження, — зазначає він.
Не менш вражаючими були зустрічі з місцевими племенами, як-от масаї чи менш відомі народи, які живуть без документів і паспортів, не знаючи свого віку.
— У них немає світла, води, вони не знають, що це таке, але вони задоволені життям. Це змушує задуматися, наскільки відносні наші уявлення про щастя, — дивується Рибак.
Книга Рибака — це не просто розповіді про подорожі, а діалог із читачем, підкріплений фотографіями та особистими історіями. Автор пише лише про те, що бачив на власні очі, уникаючи загальних фраз з інтернету.
— Я пишу тільки про те, де був, що бачив. Усе підкріплено фотографіями, — підкреслює він.
Його книги використовують як навчальні посібники в школах Одеси, адже вони дають живе уявлення про світ через історії та ілюстрації. П’ять томів було передано до шкіл за підтримки друзів і колег.
— Учителі географії казали, що це чудове доповнення до підручників, — ділиться автор.
Окрім природи, Рибак звертає увагу на історичний контекст Африки. Стародавні цивілізації, як-от берберські царства в Судані, де пірамід удвічі більше, ніж у Єгипті, вражають своєю давниною. Занзібар із його Кам’яним містом (Stone Town) зберігає арабську спадщину XVI–XVII століть. Колоніальний вплив — від португальців до англійців — залишив слід у вигляді архітектури XVIII–XIX століть у Південній Африці чи Мозамбіку.
— Якщо хочете побачити архітектурну красу, краще їхати до Південної Америки. В Африці головне — природа і заповідники, — радить Рибак.
Презентація «Добридень, Африко!» стала не лише розповіддю про книгу, а й розмовою про те, як подорожі розширюють горизонти. Аркадій Рибак закликає відкривати світ, адже навіть у складні часи краса природи та людська щирість нагадують: життя триває.
— Африка змушує зрозуміти, що все відносно. Їхнє життя без води й світла — це теж форма існування, — підсумовує автор.
Книгу «Добридень, Африко!» можна придбати в одеському видавництві «Літописець» (площа Дерев’янка, 1, 7-й поверх), або напряму звернутися до автора через соцмережі. Ціна книги ― 500 гривень…
Читайте також:
Фото авторки
Новий базар наприкінці листопада... Звичайнісінька картина: люди сидять біля кав’ярень. Дихають повітрям та п’ють каву.… Read More
Доброго ранку, любі друзі! Неділя — ідеальний день для відпочинку й сміху. Зустрічайте нашу нову… Read More
Вчені повідомляють: у неділю, 30 листопада, серйозних магнітних бур не буде, хоча на Сонці за… Read More
За інформацією Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у неділю, 30 листопада 2025 року, в… Read More
Ультразвукова діагностика оточена забобонами. Люди вірять у те, що процедура шкідлива для плоду, небезпечна для… Read More
Щотижнева акція, організована в Одесі ініціативною групою «Гроші на ЗСУ», стала міжнародною: сьогодні, 29 листопада,… Read More
