Листопад — улюблений місяць усіх жителів української Бессарабії. Кажу вам про це з повною впевненістю і зі знанням справи. Жителі цієї благодатної землі та їхні часті гості навряд чи заперечуватимуть цей факт. Адже в листопаді в цих краях «дозріває» вино.
Саме в листопаді кожен чоловік починає куштувати ним же приготоване вино. І хоча десятиліттями його створюють за одним і тим самим рецептом, з винограду одних і тих самих сортів, дегустація молодого вина щоразу відбувається зворушливо, як вперше.
Випивши на самоті перший келих вина нового врожаю і переконавшись у гідній якості його смакових характеристик, кожен власник виноградних насаджень у Бессарабії, незалежно від того, гагауз він, болгарин чи молдованин, вирушає до сусіда, щоб радісно сповістити: молоде вино готове!
Так робить кожен господар, що поважає себе, так робить і Іван Брадарський із села Нові Трояни Городненської громади. Цей чоловік розуміється не тільки на приготуванні бессарабського домашнього вина: ще він віртуозно грає на акордеоні та душевно співає пісні різними мовами. Тож, коли він зі своїм сусідом Іваном спускається в льох обговорити нагальні питання, дегустацією вина справа не закінчується. Тут, у царстві бочок і консервації, за келихом іскристого, червоного, немов рубін, молодого бессарабського вина, знаходять відповіді на найнерозв’язніші питання, лунають пісні і народжується іскрометний гумор.
виноградар Іван Брадарський
Одного разу за таких самих обставин народився жарт Івана Брадарського, який став візитною карткою його рідного села. Мовою оригіналу він звучить так: «В Одеса дорде разбогатеят, в Троян са нажувеят» («В Одесі поки розбагатіють, у Троянах добре поживуть»).
Сусід Іван, звісно ж, не відстає і поспішає продемонструвати результати своєї праці. Наточивши «по една чаша вину» (по склянці вина), пропонує відчути його аромат, подивитись на світло, обов’язково підтвердивши красу кольору — «чисту заешка крэв» (суто заяча кров) — і особливий смак його вина. Тезки завжди раді зустрітися, щоб випити за здоров’я всіх і кожного вино нового врожаю.
Ось так і живуть творці домашнього вина. Кожен займається своєю професійною справою, але при цьому ще обробляє землю, вирощує виноград і восени робить вино. І все це для загального задоволення і без шкоди для себе та оточуючих. Далі вино стане звичайною, але все такою ж невід’ємною частиною життя жителів південного краю. Рівно до наступного листопада, коли «переграє» нове вино, його знову потрібно буде куштувати і воно забарвить сільські будні в абсолютно нові яскраві барви.
