Про Сергія Гуцола з села Розалівка Куяльницької громади йде гарна слава на Поділлі. Жителі трьох сіл, які фельдшер обслуговує, знають його як хорошого фахівця і мудру та душевну людину. А щодо поставленого ним діагнозу — пацієнти не раз пересвідчувалися у його точності завдяки результатам дослідження.
Де народився, там і згодився
У селах Мала Олександрівка, Андріївка та Розалівка проживають переважно люди поважного віку. Тобто саме тієї категорії, яка найбільше потребує медичного супроводу. Сюди вузькопрофільні лікарі приїжджають за графіком, а фельдшер завжди поруч: вдень і вночі, в хуртовину і в спеку.
Він народився у селі Розалівка в сім`ї трудівників хлібної ниви. Закінчивши школу, вступив до Котовського медучилища на фельдшерське відділення, яке закінчив з відзнакою.
Після служби в санчастині Туркменського прикордонного округу Сергій повернувся до рідного села.
– Я хотів бути корисним тут, вдома, — каже фельдшер.
«Наш сімейний лікар»
Сьогодні Сергій Гуцол працює завідувачем фельдшерського пункту села Розалівка. Він – досвідчений фахівець, якому довіряють, шанована у селі людина. Сергій Миколайович знає про своїх пацієнтів майже все: у кого і які проблеми зі здоров’ям та історії цілих родин. Тому й називають його «наш сімейний лікар».
І випробування пандемією Covid-19 Сергій Гуцол пройшов на відмінно: миттєво реагував на кожен випадок, допомагав пацієнтам боротися із недугою, не боявся прийти до хворого, щоб допомогти. Навіть коли захворів сам, консультував селян телефоном.
Вирощує сади й співає
А ще він гарний чоловік і добрий батько і в усьому має підтримку своєї дружини Людмили Василівни. Вона працює вчителькою початкових класів у місцевій школі. Вони разом вже 32 роки.
Медик залюбки бере участь й у художній самодіяльності села — має гарні акторські здібності і прекрасно співає.
Чудовий сад красується на їхньому обійсті. Садівництво – ще одна любов Сергія Миколайовича. Він висаджує нові сорти плодових дерев, робить щепи деревам, вирощує різноманітні сорти винограду, прикрашає садибу декоративними фігурами, виготовленими власноруч.
— Це захоплення прийшло само собою. Його слід іде з дитинства. Садиш дерево чи виноградну лозу і чекаєш від них плодів. Милуєшся, коли плодоносить сад, наливаються соком грона, експериментуєш і дбаєш про них, — ділиться Сергій Гуцол.
