У рамках зміни назв, пов’язаних із радянським минулим, в Одесі перейменували деякі вулиці та сквери. Більшість одеситів підтримали зміну назв одеських топонімів. Тепер Орловський провулок носить ім’я лікаря-офтальмолога академіка Надії Пучковської. Розташований він у Пересипському районі міста і проходить між 11-ю і 13-ю Суворовськими вулицями.
Надія Пучковська народилася в Смоленську в травні 1908 року, закінчила медичний інститут у Києві і все своє життя присвятила Одесі. Її батько був військовим лікарем і отримав призначення в наше місто. Надії на той час було дев’ять років. В Одесі вона закінчила аспірантуру при кафедрі гістології Одеського медичного інституту, а 1937 року захистила кандидатську дисертацію.
Коли почалася Друга світова війна, Пучковська до самого закінчення бойових дій обіймала посаду начальника очного відділення евакуаційного госпіталю у складі 4-го Українського фронту. Після закінчення війни Пучковська повернулася до Одеси. До останніх днів її життя було пов’язане з Одеським інститутом очних хвороб і тканинної терапії, який зараз носить ім’я Володимира Філатова. Пучковська була ученицею знаменитого офтальмолога і після його смерті почала очолювати цей інститут, який набув світової популярності.
Надія Пучковська створила двоетапний метод хірургічного лікування післяопікових зрощень повік і рогівки, що дав змогу відновлювати зір «безнадійно сліпим». Крім того, вона брала участь у розробці техніки лазерних операцій і впровадження ультразвуку в клінічну офтальмологію, а ім’ям Пучковської названо складну пластичну операцію очей. Основні дослідження Пучковської присвячені проблемам пересадки рогівки, хірургічного лікування опіків очей і застосування лазерного випромінювання в офтальмології.
У 1998 році Пучковській було присвоєно звання Почесного громадянина Одеси. Померла Надія Пучковська в травні 2001 року і була похована на Другому Християнському кладовищі, поруч із Володимиром Філатовим.
Чому перейменували Орловський провулок?
Цю назву було присвоєно провулку ще за радянських часів на честь російського міста. Однак Україна здобула незалежність понад 30 років тому і давно не є складовою частиною сусідньої держави. У нас є безліч своїх міст, подій і людей, які зробили внесок в історію нашої країни, створили її славу. Нині ми переглядаємо критерії присвоєння назв топонімам і намагаємося позбутися «спадщини» радянського минулого, яка нічого доброго людству не принесла. Саме тому з карти міста зникають усі назви, пов’язані з агресивним сусідом.
