Посівна, мобілізація і дефіцит кадрів: чи буде кому збирати врожай на Одещині

П’ять культур і насіння гарбуза для Туреччини

Під ярі зернові та зернобобові на Одещині заплановано 266,5 тисячі гектарів, під технічні культури – понад 400 тисяч.

Загалом впродовж трьох воєнних агровиробничих сезонів фермери не ризикують порушувати сталу структуру сівозміни, лише намагаються її оптимізувати. Інколи впроваджують нішеві та екзотичні культури, зокрема рис, сочевицю, амарант тощо.

– Ми спробували вирощувати гречку, льон, просо, овес, горох, сою, але здебільшого це фінансово невигідно, тож повернули у сівозміну лише ріпак. І загалом вирощуємо п’ять основних культур: пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу та ріпак, – розповів керівник елітно-насіннєвого господарства «Агро-Ритм» Вадим Стоцький. – Ще хочемо спробувати засіяти 20 гектарів гарбузом, щоб експортувати насіння до Туреччини.

Впродовж трьох років ми навчилися працювати в умовах воєнного часу. Спершу були проблеми з реалізацією нашої продукції. Тепер зерновий коридор працює, тож можемо щось планувати. Також подорожчало все. Раніше ми працювали з оригінальними пестицидами, тепер шукаємо дешевші, але не менш ефективні препарати. Зробивши аналіз ґрунтів, почали більш виважено використовувати мінеральні добрива – даємо лише стільки, скільки потрібно для розвитку рослин. За рахунок програми Європейського банку реконструкції та розвитку та європейських виробників техніки на пільгових умовах оновили тракторний парк. А через Всеукраїнську аграрну раду (ВАР) плануємо отримати грант для впровадження зрошення.

Також через війну важко зберегти колектив, бо багато механізаторів воюють. Тепер, отримавши статус критичного суб’єкта діяльності, працюватимемо спокійніше.

Сьогодні «Агро-Ритм» продає три гібриди насіння соняшнику і чотири – кукурудзи.

Читайте також: Хліб всупереч війні: аграрії Одеської області не здаються і збирають врожай

Чи може фермер забронювати працівників?

Аграрії небезпідставно побоюються, що через дефіцит кваліфікованих кадрів невдовзі нікому буде сіяти і збирати врожай.

Наказом Мінагрополітики № 223 від 2023 року встановлено критерії визначення критичних для економіки підприємств та порядок бронювання військовозобов’язаних працівників. Головними з них є наявність у фермера 500 гектарів землі та розмір середньої місячної зарплати працівників має бути не менше 20 тисяч гривень. Лише відповідаючи цим та решті критеріїв фермери можуть отримати можливість бронювання.

– Фермерам, котрі обробляють менше півтисячі гектарів, важко дотриматися восьми критеріїв бронювання. Аграрія, який самотужки обробляє свою сотню гектарів, можуть мобілізувати, і господарством ніхто не займатиметься. Тому ВАР пропонує новий підхід до бронювання сільгосппрацівників. Найперше, встановити норму бронювання: одна людина – на сто гектарів землі. Вдосконалення механізму дозволить землеробам планувати роботу, поповнювати бюджет та допомагати армії, – впевнений голова фермерського господарства «Гранат» Зеленогірської громади Анатолій Артеменко. – Наше підприємство, наприклад, визнано критично важливим для економіки, і в нас вистачає орачів, сівачів та жниварів. Проте ми маємо дефіцит кадрів на зрошувальні системи. А через засуху чимало площ потребують зрошення, і щороку вони збільшуються. Зараз, щоб домогтися врожаїв, плануємо відвести під полив не менше 500 гектарів, які засіємо гібридами кукурудзи та рисом.

 

Торік спробували культивувати амарант на 190 гектарах, так звані «пшеницю ацтеків» та «хліб інків». На жаль, через високу затратність вирощування поки що відмовилися від цієї агрокультури. Натомість збільшимо площі під городину та баштанні.

Щоб заробити і заплатити – відкрили завод

На щастя, кількість фермерських господарств під час війни не зменшилась, хоча багатьох мобілізували.

– Війна і мобілізація на роботу значно впливають, проте ростити хліб треба. Аграрний бізнес сезонний: виростили врожай, зібрали, розрахувалися з пайовиками, за оренду землі – і готуємося до нового сільськогосподарського року. Щоб людям дати роботу в міжсезоння та заробити гроші на розвиток, кілька літ тому запустили міні-завод з виробництва комбікормів та білково-мінерально-вітамінних добавок, – розповів власник товариства «Кіпер-Агро» Андрій Яцура з Янишівки Любашівської громади. – Наш проєкт реалізований за власні кошти і мав окупитися протягом декількох років. Задумували встановити лінію і з виробництва круп, але це вже після війни. Зараз переймаємося виключно сівбою ярих і технічних культур та озиминою.

Ще на тему: Лихо в аграріїв: багато земель стає непридатними для посівної

Керівник фермерського господарства «Обрій» Віктор Мазуренко – головний соціальний партнер Новокарбівського старостату Любашівської громади. Він власним коштом допомагає утримувати школу, дитсадок, забезпечує роботою багатьох земляків і донатить на ЗСУ.

– Господарювати сьогодні непросто. Лише фінансове навантаження зросло удвічі: з шести мільйонів гривень до 12 (обов’язкові платежі). Щоб отримати гарний врожай, необхідно внести у ріллю високоякісне насіння та необхідні речовини, – ділиться турботами Віктор Мазуренко. – При цьому гнітить повний диспаритет цін, коли наша продукція занадто дешева, а добрива, пестициди, запчастини, паливо та інше аж занадто дорогі.

Але фермер не звик пасувати перед труднощами і стверджує, що зробить все можливе, щоб зберегти школу, а загалом і село. Завдяки його виробничій діяльності старостат утримує друге місце у громаді – після Любашівки – з наповнення місцевого бюджету. Він – один з активних аграріїв, хто не шкодує коштів на підтримку воїнів. Нещодавно за волонтерство він отримав чергову подяку від воїнів.

Очільник Олексіївського старостату Миколаївської громади Березівського району Віктор Янов раніше десятки літ трудився у сільському господарстві. Донедавна очолював фермерське господарство «Моноліт-2020», але, ставши старостою, передав управління сину Олександру.

– Утримати аграрний бізнес на плаву важко. Маючи відповідальність перед колективом, пайовиками та місцевою владою, потрібно отримувати прибутки, щоб платити зарплату і сплачувати податки, – розповів Віктор Янов. – Ще на селі відчувається кадровий голод, тож доводиться оптимізувати роботу наявних працівників, залучаючи їх до всіх аграрних процесів: від обробітку ґрунту, сівби, догляду за рослинами до жнив.

Загалом після війни Україні може знадобитися до 20 років, щоб відновити свої позиції в сільському господарстві.

Мовою цифр

 

Господарювання дедалі дорожчає. Так, весь комплекс весняно-польових робіт, який торік коштував аграріям близько 200 мільярдів гривень, цьогоріч здорожчає на 10-20 мільярдів.

Найбільш затратна частина – це мінеральні добрива (20-25 відсотків), пальне (10-12%), насіння (10%) та засоби захисту рослин (7%).

Близько 200 тисяч гектарів українських ланів щороку засіваються елітним насінням соняшнику, вирощеним саме на півночі Одещини ТОВ “Агро-Ритм”.

Ще на тему: Велика допомога автівками від аграріїв Одещини та зустріч з Залужним: як все відбувалося

На знімках: Посівна йде повним ходом