Ну ось вам і ще один суто одеський ринок, тільки він не за їжу, а за корисність сьогоднішнього дня. Це такий Клондайк усіляких корисних штучок – від гаджетів до тих, які ви часом і не знаєте, як назвати. І жінки себе тут найчастіше відчувають блондинками, бо не розуміють часом, що ну ніяк не можна називати заправкою для мобільника.
Ринок на Пересипу: свої краси, свої порядки
Так, ви зрозуміли, я про радіоринок на Пересипу, який хоч і називається «Летючий голландець» (треба ж!), але інакше як радіоринком не називається. На воротах цієї обителі тисячі й однієї (а, може, й більше) корисності таки зображено той Летючий голландець. Але це вже з гарностей, а ми про корисність.
Втім, якщо про красу, то мене розчулює щось на зразок саду каміння біля входу на ринок, так само як і оголошення, що на велосипедах сюди – ні-ні. А, та й ще: з’явилася тут чергова корисність, вже військова: спеціально обладнані місця для зарядки мобільних телефонів. Ринок працює щодня, тому зручно.
Ось же місце дивовижне: знаходиться радіоринок поряд з ледве живими стінами старовинної синагоги. Сам він здається маленьким: вузенькі вулички з павільйонками, але це тільки здається, тому що вуличок багато, так само як і провулків. І тільки завсідники знають, що і де. Зате в будь-якому місці вам підкажуть, куди вам саме крокувати за тією чи іншою покупкою чи послугою.
Одеський радіоринок: все – у великому асортименті
Колись у вісімдесяті все починалося з «блошиного» радіобазару. Він був не зовсім тут, а неподалік. Потім вся ця торгівля стала перетворюватися на ринок, щоправда, з не найкращою славою, вважалося, що саме там торгують краденими (ще кнопковими!) мобільниками.
Ну а потім настали інші часи, радіоринок (так, все ще як і раніше «радіо»!) час від часу то перебудовували, а то й зовсім хотіли зносити і навколо нього кипіли пристрасті.
Втім, як би хтось не ставився до радіоринку на Пересипу, рано чи пізно люди сюди все одно поспішають за якоюсь потрібністю.
Що сьогодні? Час військовий, і все здається набагато тихішим, ніж зазвичай, та й людей не так багато, як це зазвичай бувало на радіобазарі. Але ринок працює, і сюди їдуть купувати гаджети, лагодити їх, впізнавати «за хорошого майстра за ноутами», прикупити «паверчик-банк подешевше» і отримати (кому як) ще величезну кількість необхідних дрібних і великих послуг.
Можу сказати на власному досвіді: тут уміють слухати та вникати у проблему. Навіть якщо ви не дуже зрозуміло можете її висловити. І часто саме тут ви купите (наприклад) новий чохол на свій не наймолодший мобільник, хоча ніде в іншому місці не могли його знайти.
Не подобається (ну не зрозуміли вас там!) у павільйоні номер такий – не біда. Поруч є інший павільйон, далі – ще й ще… Утім, таке рідко буває. Найчастіше вам підкажуть, у який павільйон тупотіти, щоб отримати бажаний результат.
У радіоринку – своє обличчя та свої «пам’ятки». Деякі «планшети» (наприклад, з радіодеталями) вас дуже зацікавлять, деякі оголошення вразять, щось викличе посмішку, а щось змусить задуматися: «Ой, здається, мені це теж треба».
А взагалі разюче місце: воно вміщує в себе і минуле, і сьогоднішній день, має свою досить давню історію. Але, головне, ніколи не можна навіть намагатися перерахувати, що саме тут можна купити яку послугу отримати. Іноді просто у вигляді дуже-дуже потрібної «радіотехнічної» підказки…
Читайте також: Улица Одария: неповторимый портрет одесской Пересыпи.
Марія Котова
Фото авторки
