Ключові моменти:
- Академік Володимир Воробйов бальзамував тіла Леніна та Котовського. Його знання служили радянській владі, що перетворювала смерть на ідеологію.
- Згодом він увійшов до складу Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету. Саме цей орган ухвалював рішення, які призвели до Голодомору, масових репресій і нищення української культури.
- Віталій Нестеренко – одесит, моряк за освітою, який під час повномасштабного вторгнення добровільно пішов на фронт.
- Загинув Віталій Нестеренко у Херсонській області під час виконання бойового завдання, прийнявши ближній бій з диверсантами.
Володимир Воробйов: геній, що розкрив таємниці людського тіла, та був причетний до Голодомору
Ім’я Володимира Воробйова у науковому світі вимовляли з повагою. Він був не просто викладачем, а уособленням цілої епохи в анатомії. Народився в Одесі, у родині заможного торговця зерном, навчався в Рішельєвській гімназії. Та справжнім його домом став Харків – місто, де він викладав, досліджував і створював те, що на той час здавалося фантастикою.
Саме він заснував харківський музей «Становлення людини» – перший і єдиний у всьому СРСР. Розробив макромікроскопічний метод вивчення нервової системи. Та написав п’ятитомний атлас анатомії.
Але є й інша сторона медалі. У 1924 році помирає Ленін. І партія вирішує – тіло має «жити вічно». Для цього потрібен був вчений, який зможе зробити неможливе. Тож для цього залучили Володимира Воробйова разом із біохіміком Борисом Збарським, які й розробили метод бальзамування.
До речі, утримання цього «вічного тіла» досі обходиться державі приблизно у двісті тисяч доларів щороку.
Після успіху з Леніним Воробйова залучили й до бальзамування Григорія Котовського – того самого «червоного Робін Гуда», чия історія закарбувалася в одеських топонімах. Поступово ім’я вченого почало з’являтися поруч не лише з наукою, а й із владою. Він став членом Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету – органу, де ухвалювалися рішення, що призвели до Голодомору та масових репресій.
І саме це стало аргументом, коли в Одесі вирішили перейменувати вулицю Воробйова. Бо навіть мовчазне служіння системі – теж вибір. Він не виступив проти, не відмежувався, просто продовжував працювати — і залишився у її тіні.
Воробйов оживляв анатомію, але жив у країні, де тіло цінувалося більше, ніж душа. І, можливо, саме тому сьогодні його ім’я поступається місцем іншому – тому, хто виборював не славу, а свободу.
Від моря до фронту: історія одесита Віталія Нестеренка
Віталій Нестеренко – людина, для якої обов’язок завжди стояв вище за комфорт. Старший лейтенант 126-ї окремої бригади тероборони, позивний «Віто», загинув у Херсонській області, виконуючи бойове завдання. Його життя – це шлях від морських горизонтів до лінії фронту, де він зробив свій останній вибір: стояти до кінця.
4 жовтня 2023 року, поблизу села Козачі Лагері, розвідувальна група Віталія зіткнулася з диверсійним підрозділом росіян. Ситуація була критичною, але він не відступив – прийняв ближній бій. Під час сутички двох російських диверсантів було поранено, а човен, на якому ворог намагався втекти, – знищено. Для нього це був останній бій, у якому він повністю виконав своє завдання.
Віталій Нестеренко народився 1983 року в Одесі. Закінчив національний університет «Одеська морська академія» – один із найкращих закладів морської освіти в країні. Уже тоді його знали як людину принципову, вперту й відповідальну.
Він став одним із наймолодших капітанів морських суден в Україні, працював у міжнародних компаніях. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віталій не вагався жодної хвилини – пішов добровольцем.
У складі 126-ї бригади він служив у розвідці, виконував найскладніші завдання – від штурмів до операцій у тилу. Його група не раз виходила на лівий берег Дніпра, завдаючи противнику відчутних втрат.
Віталій міг залишитися цивільним – ходити в море, будувати бізнес. Але обрав інше – захищати країну. Його життя – це історія про вибір між спокоєм і гідністю. І він зробив свій вибір свідомо. Після загибелі Віталія Президент України Володимир Зеленський вручив його матері орден «Золота Зірка» – найвищу державну нагороду. Це не просто символ. Це подяка за сина, який став прикладом для всіх, – моряка, що став воїном, і воїна, який залишився людиною.
Читайте також:
- Як вулиця Дюківська в Одесі стала Мазепи: від герцога, через нещасного героя, до гетьмана (відео)
- Від Буніна до Строкатої: чому Одеса змінила назву центральної вулиці (відео)
- В Одесі зникла вулиця Невського: тепер вона носить ім’я Сергія Шелухіна (відео)
