Для одеситів важливим є збереження історичної архітектури Одеси, її традицій, свят і гумору. Вони бачать своє місто українським і мультикультурним і не хочуть, щоб Одеса асоціювалася з “русским миром”, бандитизмом, кланами і корупцією.
Про це йдеться у звіті соціального дослідження “Культурні потреби одеситів та уявлення про одеський міф”, проведеного 2023 року.
Учасникам опитування, яке провела команда ГО “Сприяння міжкультурному співробітництву”, ставилося як пряме запитання “Що таке міф Одеси?”, так і непрямі запитання про те, з чим у них асоціюється Одеса, з чим хотілося б, щоб асоціювалася, а з чим би не хотілося.
Читайте також: Що думають про Одесу жителі Києва, Дніпра і Львова
Міфи одеського колориту: доводиться вже любити ту Одесу в собі
Перша група міфів, які умовно можна назвати “міфи одеського колориту”, здебільшого сформовані за радянських часів, зокрема завдяки творчості письменників, артистів і гумористів, як-от Михайло Жванецький, Ілля Ільф і Євген Петров, Леонід Утьосов, Ісаак Бабель, а також кінематографу та пісням “Ах, Одесса…”, “Шаланди полные кефали…” і т.д.
Сюди можна віднести такі загальні асоціації, як “Одеса-мама”, “Одеса – перлина біля моря”, “місто-герой”, “Одеса – столиця гумору”, “одеський колорит”, “одеські дворики”, “Привоз”, “одеський акцент”. Загалом, цей міф у багатьох викликає позитивні почуття.
“Я б хотіла, щоб залишилися одеські дворики з білизною, зі сходинками, віконечками”, – мешканка Київського району.
“Вони (туристи) хочуть відчути саме колорит Одеси – піти на Привоз, а Київський ринок не підходить”, – мешканка Київського району.
Деякі одесити вважають цей міф застарілим і неактуальним для подальшого розвитку та брендування міста.
“Найбільша з точки зору бренду проблема нашого міста – це те, що ми дуже сильно зачепилися за стару культуру, ми її досі вихваляємо, особливо старше покоління. Ця культура була актуальною в СРСР, коли не було завдання приносити гроші. На вокзалі достатньо було написати “Город-герой Одесса” і всім байдуже, який сенс несе цей напис із комерційної позиції, тому що не було як такої комерції. Нині ж просувати місто біля моря, яке є морським бізнес-центром України, де купа вечірок, концертів, багато молоді, торговельні центри з позиції “Сонька золота ручка” чи “місто-герой” або пісні “У Чорного моря” – це не те, що застаріло, і навіть шкодить нашому місту! Одесу можна представити набагато в сучаснішому й актуальнішому форматі, щоб вона стала туристично привабливішою” – житель Київського району.
Частина опитаних теж вважають, що цей міф більше не відповідає дійсності, але ставляться до цього з сумом і ностальгією за минулим.
“Останнім часом я приходжу до тієї думки, яку сказав Жванецький: не треба любити себе в Одесі, треба любити Одесу в собі! Те “моє” місто вже пішло, його немає. Я одеситка в 7 поколінні і доводиться вже любити ту Одесу в собі” – мешканка Київського району.
Читайте також: Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших міфів про місто (Частина перша)
Бандитське місто – реклама для туристів
Ще один міф, який можна зарахувати до цієї категорії, це так звана “бандитська Одеса”, основними персонажами якого є Мішка Япончик і Сонька-Золота ручка. Цей міф особливо привабливий для туристів і для людей, які відносно недавно переїхали до Одеси, але викликає неоднозначні оцінки в одеситів. Частина одеситів вважають цей міф застарілим і неактуальним, інша частина – що цей міф є туристично привабливим, і тому не варто його позбуватися.
“У мене друзі всі, хто сюди приїжджав, усі шукають Соньку Золоту ручку”, – житель Пересипського району.
“Сонька Золота ручка – це міф. І все, що створено Ільфом і Петровим, теж міф. І що в Одесі суцільні бандити і одна тільки Молдаванка. І як це прекрасно і романтично – все міф” – мешканка Приморського району.
“Ну, ось для туристів це дуже хороша реклама. Катакомби, Молдаванка… Міф – це все одно частина Одеси” – житель Приморського району.
“Якщо це буде вигідно місту для залучення туристів – однозначно потрібно залишати і популяризувати!” – житель Приморського району.
“Так це ж наша фішка – повести в катакомби і розповідати, що тут сидів Мішка Япончик. Та звідки ви це знаєте? І навіщо воно мені треба! Або моїй дитині 10-річній” – мешканка Хаджибейського району.
Читайте також: Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших одеських міфів (Частина друга)
Одеса – курортне місто
Наступна група міфів визначають Одесу як туристичне і курортне місто.
Один з опитаних зробив акцент на тому, що Одеса – це місто молоді, розваг, драйву і веселощів, у позитивному ключі, зазначивши, що вона повинна розвивати насамперед цю складову, без акценту на історичне минуле.
“Якщо говорити про туризм – це про молодь. Молодь не буде їхати дивитися на пам’ятники, будівлі, збудовані французами та італійцями. Будь-яка молодь усього світу любить розваги, емоції, рух, драйв і все, що з цим пов’язано. Одеса все це може дати. І саме зараз у місті акцент на цьому і зроблено! У нас є Аркадія, є заклади в місті – є все, щоб дати змогу платоспроможній публіці приїхати і витратити у нас свої гроші. Так і треба робити акцент на тому хорошому, що в нас є, а не намагатися “смикати мертвого коня” у вигляді наших архітектурних пам’яток і будівель… Якби треба було вибрати, на чому зробити акцент, то я б робив саме на інтертейменті” – житель Київського району.
Однак у багатьох городян така думка викликає швидше негативне сприйняття. Вони не хотіли б, щоб Одеса асоціювалася тільки з Аркадією, клубами, аквапарками, “дешевими розвагами”.
Водночас, у позитивному ключі називали асоціації, що визначають Одесу як тепле, приморське місто для відпочинку: “море”, “сонце”, “відпочинок”, “щастя”, “місто-свято”, “порт”, “курорт”, “яхти”, “багато відпочивальників”, “чайки”, “смачна їжа”, “комфорт”.
“І нехай тут люди живуть і приїжджають… гуляють, радіють, п’ють і їдять…” – житель Пересипського району.
Крім того, існують радше позитивні уявлення про Одесу як розслаблене й оптимістичне місто.
“Тут можна однією фразою сказати: “Подивишся на Одесу з моря – рай, подивишся з суші – теж рай, живе як Бог в Одесі”. Звичайно, існує цей міф” – мешканка Пересипського району.
Позитивні асоціації, які можна віднести до побудови цього міфу, це “Одеса – місто фестивалів”, “культурна столиця”, “центр культури”, “багата культурна спадщина”, “місто красивої архітектури”, “театри”.
“Одеса – це центр культури, Оперний театр. Це культурна спадщина дуже багата. І ті люди, які приїжджають, то всі прагнуть потрапити в одеський Оперний театр. Якщо ти не був в Оперному і на Дерибасівській – то вважай ніде не був! Привезення також обов’язкове. Ось із цих шматочків складається дух Одеси” – житель Приморського району.
“Одеса для своїх” – міф про особливість і відособленість
Ще одна група міфів стосується сильно вираженої локальної ідентичності, а також винятковості та особливостей Одеси й одеситів.
Сюди можна віднести міф про корінних одеситів, які дуже пишаються своєю локальною ідентичністю та вкоріненістю. Дехто розглядає його як негативний і вважає, що не варто акцентувати увагу на цьому, а дехто вбачає в цьому спосіб збереження традицій.
“Ті, хто відчуває себе корінними одеситами, то вони при будь-якій можливості будуть акцентувати увагу на цьому. У них ось пряма мета будь-яку розмову підвести до того, що я корінний одесит. Ось я ніколи не буду кричати, що корінний одесит, хоча народився і живу тут. Це цілий прошарок людей, який живе в центрі міста в історичних будівлях. Це взагалі пахне якимось нацизмом… Корінний-некорінний… Яка різниця, якщо людина приїхала, купила нерухомість, людина платить податки…” – житель Київського району.
“Я не корінна одеситка, тато з Одеської області з Приморського, а мама з Чернігівської області. Але в Одесі вони вчилися і зустрілися в національному університеті. Але в мене є подруги корінні одеситки. І ось одеська корінна сім’я – це просто клас! Зі своїми традиціями, повір’ями, вони всі реально ходять на Привоз. У мене друг єврей одесит – для нього непорушна традиція, яку не можна змінити – це ходити щосуботи на Привоз однозначно” – житель Пересипського району.
Неоднозначним є і міф про особливість одеситів.
“Одесити завжди неважливо куди заходили і говорили, що “я одесит!”. І це звучало як козир, вони це звання несли перед собою! Мене це дуже триггерило…
Історико-культурні міфи міста та культурна спадщина Одеські міфи та запит на їхнє оновлення ось ми типу не такі, а вони класні! Ніхто в нас не кричав, що “я з Херсона!” Потім я почала тут жити і зрозуміла, що просто одесити дуже люблять своє місто!” – мешканка Приморського району.
“Одесити взагалі впевнені, що в нас усе найкраще. Зарозумілість, гонор дуже притаманні нам!” – мешканка Приморського району.
А ось міф про відокремленість Одеси, як-от “Одеса – окрема держава”, поки що викликає радше негативні емоції, асоціації з сепаратизмом.
“Мені не подобається, коли я чую, що Одеса – це окрема держава! Ніяка ми не окрема – ми та цеглинка одного цілого і не треба себе протиставляти усім іншим” – мешканець Київського району.
“Я колись приїхала вчитися в коледжі в 15 років, то в мене була одногрупниця, яка казала, що Одеса – це окрема держава! І мене це так вражало! Я завжди казала, що Одеса – це частина України, до чого тут окрема держава?” – мешканка Приморського району.
Деякі містяни, які не народилися, а переїхали до Одеси, розповідають, що на власному досвіді зіткнулися зі “свояцтвом” одеситів, неможливістю інтегруватися до цієї спільноти.
“Я дуже добре пам’ятаю 2014, 15, 16 років, коли я винаймала квартиру в Одесі, то рієлтор постійно питав мою прописку. Тоді взагалі одесити не хотіли здавати квартири луганським і донецьким жителям. Одеса для своїх, свояцтво дуже розвинене” – мешканка Приморського району.
Також у негативному ключі говорять про “одеську толерантність” і “одеську аполітичність”.
Міфи, яких одесити точно хочуть позбутися
Окремо можна виділити різні негативні міфи – ті асоціації про Одесу, яких одесити хотіли б позбутися:
- Корупція;
- Кримінал і бандитизм;
- Брехня, обман, шахрайство;
- Хитрість, лицемірство, лицемірство;
- Пафос, снобізм, зарозумілість, гонор;
- Місто секс-туризму;
- Проросійське місто, сепаратизм;
- Занедбаність архітектури і бруд: “будинки, що руйнуються”, “кадорівки”, “руїни”, “занедбаність”, “полярність красивої картинки і дуже поганої”;
- Шовінізм, жорстокість, погроми, “2 травня”.
“Я часто подорожувала Україною і знаю, що жителів Одеси вважають хитрими людьми – хитрозробленими… Я не хотіла б, щоб Одеса так асоціювалася” – мешканка Хаджибейського району.
Одеса – єврейське місто
І остання в цьому списку – група міфів, що визначають національну і культурну приналежність міста, його ідентичність.
Міф про те, що “Одеса – єврейське місто” здебільшого не знаходить свого підтвердження. Частина респондентів вказує на те, що більшість євреїв давно іммігрували і їхня спільнота є просто однією з нацменшин. Але деякі респонденти зазначають, що євреї мали великий вплив на місто і воно має “єврейський дух”.
“У мене також ніколи не асоціювалася Одеса з єврейським містом, тільки українське” – мешканка Київського району.
“У мене в школі було половина євреїв. Мене вітали з єврейським Великоднем. І в нас це вважається нормальним. І коли почалася війна, то мої саме єврейські однокласники, які виїхали, першими написали мені і запропонували допомогу. ще хочу підкреслити, що в Одесі було кілька “хвиль”, коли євреї масово виїжджали! І зараз Одеса вже не єврейське місто” – мешканка Приморського району.
“Те, що вже значною мірою відійшло, це міф, що Одесу зробили Одесою євреї. Наприкінці 19 століття третина населення Одеси були євреями, причому національностей було дуже багато… Із 20 національностей євреї становили одну третину. Моя мама в 70 роки, коли багато євреїв виїхало, говорила, що виїхали євреї – і на Дерибасівській зникли інтелігентні обличчя” – житель Хаджибейського району.
“Але все одно Одеса – це єврейське місто! Цей дух залишився назавжди!” – житель Приморського району.
Одесу заснувала Катерина II
Щодо міфів, які пов’язують Одесу та Російську імперію, найбільш поширеною думкою є те, що це невід’ємна частина історії міста.
Однак наскільки велике значення імперія і саме росіяни мали для розвитку міста та який саме момент можна вважати підставою є предметом дискусій. Дехто називає міфом, якого варто позбутися, те, що Одесу було засновано 1794 року Катериною II. Дехто, навпаки, вважає, що розмови про 600-річну історію міста – це спроба створити нові міфи про “українську Одесу”.
“Хороша була Російська імперія, поганий був СРСР – проте вони давали життя цьому місту, нашій території, вони сюди вливали те, що могли!” – мешканка Київського району.
“Ми маємо “умовно” Катерину, яка постійно маячила перед очима. Одна справа почати місто, а інша – вже розбудовувати його, і це були зовсім інші люди” – мешканка Київського району.
У більшості опитаних одеситів, особливо в молоді, не виникає сумнівів, що Одеса – українське місто. Щодо того, що саме в місті символізує і характеризує Одесу як українське місто, були названі такі варіанти як використання української мови, “прапор на всі Потьомкінські сходи”, сучасні військові герої, власне – сам факт українського громадянства.
“У мене ніколи не виникало сумніву, що я українка. Я народилася і живу в Одесі.
У школі ми говорили тільки українською і це дуже важливо. Ніколи не виникало
думки, що Одеса – російське місто” – мешканка Київського району.
Але найбільш популярне уявлення про місто – це його мультикультурність. На думку більшості опитаних, це є сильною стороною Одеси, яку треба зберігати та підкреслювати.
“Одеса змінюється, і завжди різна. Наскільки багато різних культур я відчуваю кожного дня тут – і це неймовірно!” – мешканка Київського району.
“Одеса – це Україна, просто так вийшло, що тут живуть люди різних національностей. А якщо взяти Одеську область, то це взагалі “аж голова паморочиться голова”, є навіть гагаузи – а це взагалі турки, які прийняли християнську віру. Вони всі наші люди, живуть в Україні. Кожен має свою культуру” – житель Пересипського району.
Частина одеситів висловили думку, що вони проти штучного нав’язування українізації та розвитку міста як суто українського. На їхню думку, акцент все ж потрібно робити саме на мультикультурності.
“Я вважаю, що Одеса має бути багатонаціональною і багатокультурною. Я
категорично проти, що Одеса повинна робити акцент на українізації” – житель Київського району.
“У мене якраз реакція на це нав’язування націоналізму і патріотичної ідеї, відкопування і переписування… що 600 років Одесі, а не 237… І давайте зробимо святом 2 травня. У мене це викликає дуже сильне емоційне, внутрішнє, фізіологічне відторгнення… Для української культури багато робить Даха Браха, Онука, Жадан, Океан Ельзи, сучасні українські поети… “Один в каное”, який бере українську поезію і переробляє її на сучасне звучання і русло… От вони роблять набагато більше для прийняття українськості, ніж це все зайве патріотичне… Має бути сучасний якісний продукт” – житель Пересипського району.
Водночас були одесити, які вважають, що зараз більше уваги потрібно приділити саме розвитку української ідентичності одеситів.
“Ми багатокультурна область – 134 чи 136 національностей проживає. Ми не можемо говорити, що болгари нам цінніші, а молдавани ні… Але акцент треба робити не на тому, що в нас 134 національності, а на тому, що є одна основна…” – мешканка Київського району.
Раніше “Одеське життя” розповідало, які з одеських міфів змінила війна і що чекає на такі уявлення про Одесу в майбутньому.
