Одеський академічний театр музичної комедії ім. М.Водяного (ОАТМК) готує наприкінці цього року та на початку 2024-го новорічний подарунок для дітей і дорослих — мюзикл І.Гайденка за новелою О.Генрі «Вождь червоношкірих» (п’єса І. Факторовського) у постановці режисера Віталія Сінікова (Платова).
Вистава, якої нам не вистачало
Так, так, ви, мабуть, пам’ятаєте, що мюзикл вже було представлено в нашій Музкомедії у груді 2020 року. Мюзикл тепер перекладений на українську мову. Та оновлення вистави не тільки в перекладі. Часи змінюються, як і наше життя, тож під час показу (здачі) вистави я ніби побачила щось зовсім нове. Тому, як на мене, 27 грудня і в перші дні січня ми побачимо не просто оновлений мюзикл, а прем’єру.
Кіднепінг навпаки… Класичний сюжет перетворюється на таке іскрометне дійство, де, здається, «навпаки» стає все. Але ж як все органічно — від гри акторів до декорацій! І як не повірити в таке «фантасмагоричне» дійство?!
А якщо додати, що майже кожна мізансцена викликає справжній регіт, коли забуваєш про все на світі, окрім пригод червоношкірого та тих, кого він намагається чи то приручити, чи то, скоріш, приборкати та видресувати… Ой, як же це йому вдається!
І як же нам не вистачає в тривожні часи на воєнному стані тих емоцій, які чекають на маленького і дорослого глядача мюзиклу «Вождь червоношкірих»!..
А що поза емоціями?
Віталій Сініков (перший зліва) з виконавцями головних ролей.
— Звісно, ставлення до цієї вистави до війни і під час війни — різне. В нас взагалі тепер багато чого відрізняється… Бо ж тепер більш гостріше відчуваєш те, що ми живемо не заради квартир-машин, інших матеріальних здобутків, а заради життя наших рідних, нашої родини. А наші діти — головне, що в нас є! Під час війни все це «дається» непросто. Бо ж, наприклад, мої діти зараз не зі мною, вони були вимушені виїхати з країни задля їхньої безпеки. Тому ця робота над відновленням вистави — це щось і ще суто особисте. А щодо вистави, то, повторюю, це, перш за все, про наші істинні цінності. От і виходить, що треба займатися не вихованням дітей, а, перш за все, вихованням самого себе, аби стати прикладом для дітей. Тому й наголошуємо, що мюзикл «Вождь червоношкірих» — сімейна вистава, — ділиться з нами режисер-постановник вистави Віталій Сініков (Платов).
Хто тут червоношкірий?
А де ж червоношкірі? Так, Джонні Дорсет не один, бо ж ця смішна і повчальна історія в ОАТМК йде у двох складах. І от вам сюрприз: переді мною — вихованці дитячої театральної студії при театрі Музичної комедії Ярослава Толкаченко та Роман Остапович. Так, так, одного з Джонні грає дівчинка. Ярославі — 12 років, Роману — 14.
Ярослава Толкаченко та Роман Остапович.
Вони стоять переді мною — то посміхаються, то раптом стають ну дуже серйозними. Дивлюсь на них, думаю: от вони, діти війни… До повномасштабного вторгнення поняття «діти війни» було зовсім іншим. А оці ще без офіційного статусу, а все ж суть одна — діти воєнного часу.
Маленькі актори працюють нарівні з дорослими. Навчаються в школі, а потім репетують в театрі, виходять на сцену… Вони знають, куди йти під час повітряної тривоги під час занять у школі. А от коли та тривога лунає під час репетиції, спускаються в сховище в театрі і продовжують репетувати там…
— Працювати над виставою весело і цікаво, — зізнається Ярослава.
Ще й додає:
— Це для мене такий великий досвід!.. А ще в нас — кращий у світі режисер!
— Так, режисер в нас — кращий! Ми всі його обожнюємо! — додає Роман.
— Але ж працювати, мабуть, не так вже й легко?
Відповідь лунає одразу:
— Мабуть, так! Але ж як все цікаво! Ну втомлюємося, звичайно! То й що?
До речі, сам факт того, що одного з «вождів» буде грати дівчинка, обидва сприймають як цікаву знахідку:
— Дівчинка яка грає хлопчика — це класно! — впевнений Роман.
— І якщо хлопчика грає дівчинка — теж! Це ж можна зробити дуже смішно! — каже Ярослава.
— І талановито! — додає Роман.
А що ж наші актори чекають від глядача?
— Сміху і аплодисментів! — каже Роман.
— А ще — розуміння, — відповідає на «складне» питання Ярослава.
Наостанок нашої бесіди мої юні актори додають головне — і про виставу, і як одне на всіх бажання у наші складні часи:
— Ми всі разом. Вся Україна разом! Тому й бажання у нас одне: нехай люди отримають задоволення і радість від вистави. Для нас це важливо, для цього ми працюємо. Так ми підтримаємо глядача, а він — нас. А головне, хочемо, щоб всі знали: все буде добре!..
Ви добре почули? Все буде добре!..
Оновлену виставу глядач зможе побачити 27 грудня цього року, а також третього та сьомого січня 2004 року. Початок вистав — об 11-й годині.
Фото: Марія Котова
