Сьогодні жителі України проводять багато часу у сховищах, щоб врятувати своє життя під час численних атак росії. Укриття, яке я нещодавно відвідала, облаштувала та обладнала етнічна болгарка разом з родиною та мешканцями будинку.
Замість покинутого підвалу — сховище
Надія Сафонова народилася і виросла в селі Делень Арцизької громади. Але вже багато років мешкає в Одесі.
— Ми живемо тут всією родиною. Сьогодні з нами живе і моя мама. Багато родичів також мешкають в Одесі, і ми допомагаємо один одному, — розповідає Надія, запрошуючи мене до підвалу, в якому жителі облаштували укриття.
Коли почалася війна, жінка з сім’єю залишилася в Одесі і навіть не думала покидати країну. Навпаки, вона вирішила допомагати, чим може. Тому й ініціювала створення сховища в підвалі їхньої багатоповерхівки.
Під час блекаутів усі були тут
Два роки тому тут було брудно і темно, але люди потребували захисту під час постійних атак шахедів і ракет.
— Зараз у нашому сховищі зручно та затишно як дорослим, так і дітям. Сюди люди часто спускаються. Діти граються, п’ють чай, спілкуються і хоч трохи відволікаються від реалій. Для малечі маємо різні настільні ігри, розмальовки, пазли. Особливо багато нас збиралося минулої зими, коли не було світла. Тут працював генератор, і всі заряджали ліхтарики, телефони. Багато хто залишався й ночувати, особливо коли по декілька разів за ніч лунала повітряна тривога. Людям було страшно повертатись до квартир. Мої діти також тут спали — хоча теж чутно вибухи, але набагато тихіше, ніж в квартирі.
Майстер-клас у будь-який час
Надія Сафонова показує сховище
В укритті діти збираються не лише під час тривог. Надія проводить з ними майстер-класи. Нещодавно вони робили янголят для наших захисників, до яких додавали свої побажання. Діти бажали воїнам з Перемогою повернутися додому здоровими та неушкодженими, писали, що мріють про мир, хочуть ходити на море, купатися та гратися з друзями на міських майданчиках.
Оскільки цей рік – рік Дракона, Надія з дітьми зробили великого дракона і на ньому також написали побажання.
— Ми тут клеїмо, ріжемо, ліпимо. Нещодавно робили подарунки мамам та бабусям і вчилися пришивати ґудзики. Спочатку не дуже виходило, але потім робота пішла, — розповідає Надія. Її мама також приєдналася до облаштування сховища: зі старого ганчір’я сплела гарні й теплі килимки, які часто можна побачити у болгарських оселях.
Хтось приніс наповнювачі, тож Надія пошила подушки, щоб можна було на них сидіти або спати.
У планах — тенісний турнір між сусідами
— Оскільки я етнічна болгарка, то розповіла дітям і про свято Баби Марти, яка виганяє зиму і закликає весну. Усі дітки отримали мартениці, які могли подарувати й своїм рідним як символи весни та щастя, — розповідає Надія. – А ще, ми, сусіди, за цей час всі нарешті перезнайомилися.
Її сини також допомагали в облаштуванні сховища. Вони прибирали сміття, фарбували стіни, збирали стільці з піддонів, допомагали з пристроєм для збереження води.
— Люди мають відчувати турботу. Так вони більше цінуватимуть взаємодопомогу сусідів та підтримуватимуть інших. Багатьом сьогодні страшно перебувати у своїх квартирах – ти наче сам на сам із тривогою. А тут веселіше та безпечніше. Минулого літа всі спортивні зали були закриті, на море ходити не можна було. А громадська організація «Культура добросусідства» подарувала нам тенісний стіл. Для всіх мешканців будинку це була радість! Тепер грають і діти, і дорослі. Також приходять потренуватися однокласники наших школярів. У найближчому майбутньому ми навіть плануємо організувати тенісний турнір між сусідніми будинками, — каже Надія Сафонова.
Коли закінчиться війна
А коли закінчиться війна, у цьому сховищі більше ніхто не ховатиметься від ракет, а просто збиратимуться люди різного віку та інтересів для спілкування та дозвілля.
Надія поділилася, що у намірах — перетворити це приміщення на клуб, де молодь буде обговорювати книжки, дивитися фільми, а малюки розвиватимуть творчі навички.
— Частина мешканців, які зараз за кордоном, повернуться додому. Вони ділитимуться своїм закордонним досвідом, а ми розповімо їм, як зберігали свої життя і при цьому допомагали воїнам на фронті, — з блиском в очах і непохитною вірою говорила українська незламна жінка.
Надія Сафонова багато часу присвячує волонтерській діяльності, яка спрямована на допомогу військовим. Про це я обов’язково розповім у наступних матеріалах.
