Ветеринарний лікар В’ячеслав Жигайло разом з товарищами із об’єднання рибалок «Ясенівська батьківщина» щороку зариблює ріку Кодиму промисловими видами риби та захищає водойму від браконьєрів.
В’ячеслав Жигайло із села Ясенове Друге Зеленогірської громади змалечку пристрастився до риболовлі. Першого карася підчепив на гачок десь у роки чотири. Найбільшим трофеєм, яким пишається, був короп на 28 кілограмів та декілька сомів по дев’ять-десять кілограмів вагою.
Свого життя рибалка не уявляє без плеса рідної річки Кодими. Тепер, будучи членом місцевого об’єднання рибалок «Ясенівська батьківщина», чоловік щороку зариблює ріку свого дитинства промисловими видами риби та захищає водойму від браконьєрів. Ще він заядлий мисливець.
Раніше улов навіть возами перевозили
– Мій двоюрідний дід Василь Сербін, його друзі Фома Крижанівський та Іван Лабуш славились на всю округу своїм рибальським щастям, бо ніколи без улову не поверталися.
Більшість снастей виготовляли самі. З рогозу майстрували кітці, з вербової лози – верші і раколовки, плели ятері, рибальські сіті, – розповів В’ячеслав. – Увечері діди з човна ставили свої сітки, а на світанку «витрушували» рибу. З собою завжди брали острогу, бо у невід частенько попадались двопудові соми чи сазани.
У повоєнні роки риби було так багато, що коли колгоспна артіль закидала волока, то возів не вистачало, щоб спійману рибу в комору перевезти. Також славилась Кодима раками, яких ловили й корзинами (ще живими) продавали на залізничній станції Заплази або в Одесі. Мій рідний дідусь-грек Трофан приторговував смачними вареними раками. Знав смачні рецепти їх приготування.
Коли біля водойми звели колгоспні молочнотоварні ферми, а в рільництві стали широко застосовували отрутохімікати й добрива, то з дощами отруйні речовини потрапляли у воду. Гинула риба і раки.
Тепер інша справа – колгоспного тваринництва немає, а аграрії більш ощадно обробляють землю. Кодима знову ожила – від Гвоздавки до Познанки, і предки лише пораділи б, як їх нащадки річку бережуть!
Як оберігає природу «Ясенівська батьківщина»
Вже протягом шести літ діє ця громадська організація рибалок, об’єднавши 176 місцевих любителів риболовлі та рибалок з Балти, Подільська, Кривого Озера та інших місць задля збереження та примноження водних біоресурсів. Очолює її Сергій Лазаренко.
Рибалки вже закупили зарибок коропа, товстолобика, білого амура, сома, щуки та судака більш ніж на півмільйона гривень, заселивши в Кодиму шість тонн малька, цьоголітка та більш дорослі особини.
— До кінця місяця плануємо зарибнити річку ще двома тоннами малька промислових сортів риби. Вперше необхідні кошти плануємо виручити не з внесків, а з вилову та продажу вже товарного товстолобика і коропа. Ще заселимо 370 кілограмів малька судака, щоб задовольнити спортивний азарт любителів ловлі хижака на спінінг, які вже скинулись по тисячі гривень. Зарибок купуємо на Черкащині та Вінниччині. І з майбутнього облову кожен рибалка отримає ще й свій пай від риборозведення – по 30 кілограмів риби, – розповів В’ячеслав Жигайло. – Адже кожен з нас, крім грошових внесків, двічі на рік по добі на човнах патрулював річку, щоб її не плюндрували любителі легкої наживи та не виловлювали сітками все підряд.
Попри те, що річку зарибнено, рибалки «Ясенівської батьківщини», згідно із законом про аквакультуру, дозволяють любительський лов всім, хто побажає. Один рибалка на вудочку може спіймати три кілограми карася та два трофейні коропа чи товстолоба вагою не менше трьох кіло. Щуку дозволяється виловлювати лише кілограмову і більше.
Рибалка В. Жигайло
Рибалка також розповів, що у Кодимі вигулюються товстолобики, білі амури, коропи, соми, окуні, щуки з судаками та карасі. Є лини, плітки, не рідкість раки та в’юни.
Як мисливця, його тішить збільшення популяції водоплаваючих качок. Окрасою річки є червонокнижні білі чаплі, лебеді та інші пернаті. Декілька років тому з’явились бобри, які для будівництва своїх хаток зрізують верби. А ось ондатри, котрі вечорами гучно плескали по воді хвостами, майже зникли. Мабуть, якась інфекція згубила.
Непокоїть В’ячеслава Жигайла те, що через заборону полювання через війну – хоча в деяких областях частково дозволено – збільшилась кількість диких хижаків, які можуть суттєво розрідити стада парнокопитних.
Читайте також:
