Рецептом болгарської страви поділилася учасниця аматорського гурту «Співоче сузір’я» з міста Арциз Леонова Дора Дмитрівна.
Грудень — місяць, який приносить у наші домівки трохи чарівництва. З ялинкових іграшок струшується пил, діти чекають подарунків, а дорослі готуються їх дарувати. А з деяких вікон уже чути звуки Різдвяних колядок.
Співає колядки і готує «корички»
Такі сьогодні активно співають учасники аматорського гурту «Співоче сузір’я» з міста Арциз під керівництвом Миколи Івановича Дмитрова.
Колектив працює з 2017 року. Він об’єднує всіх небайдужих до української пісні людей.
— У нашому колективі беруть участь представники різних національностей, але наразі ми співаємо тільки українські пісні. Так ми намагаємося об’єднувати всіх і дарувати позитив, — каже головний інженер заводу залізобетонних виробів Олег Хом’як, який щосереди із задоволенням співає в гурті «Співоче сузір’я».
З 25 грудня автентичний гурт вітатиме керівництво громади та всіх містян із Різдвом Христовим і співатиме для них старовинні українські колядки.
Душею колективу та його головною натхненницею є Дора Дмитрівна Леонова. Вона народилася в селі Холмське Болградського району. З раннього дитинства вбирала болгарську культуру — слухала мамині пісні та вчилася готувати. Улюбленою у всіх дітей була нехитра страва, яка прикрашала стіл на кожному святі — «корички». Звичайно ж, називається вона по-різному в селах нашого багатонаціонального краю: у болгарській інтерпретації — «корички», у молдовській — «прежитурі», і найпоширеніші назви — «хворост» або «хрустики». І рецепти часом різняться.
З піснями і тісто краще виходить
Наша героїня готує так: із трьох яєць, дрібки солі, склянки теплої води і близько кілограма борошна замішується тісто середньої м’якості.
— Болгарських дівчаток рано починали вчити вимішувати тісто. Майстерне вміння працювати з тістом було ознакою того, що це хороша господиня і завидна наречена, яку можна брати заміж. Тож за часів нашої молодості готувати щось із тіста могли всі, — згадує господиня.
Ділимо тісто на чотири частини й кожну тонко розкачуємо. А далі починаємо вирізати ромбики, трикутники та різні химерні форми. Допомагала дуже старанно бабусі внучка Настя. За такою цікавою роботою і пісні полилися. Бабуся заспівала онучці свою улюблену болгарську пісню, яку колись любила співати її мама, а онучка заспівала українську пісню. Під такий українсько-болгарський настрій і «корички» жваво смажила одна з дочок господині будинку.
— Найбільше я любила спостерігати, як шматочки тіста, потрапляючи на розпалену сковорідку, починають підійматися і перетворюватися на пташок і тварин найхимерніших форм, — ділиться бабуся Дора, поки її онука куштує перші готові хрустики.
«Корички», що піднялися після обсмажування, одна за одною укладали на велику тарілку і перетворювали на красиву гірку. Далі досвідчена господиня присипала цю ароматну гірку цукровою пудрою і заварила чай, запрошуючи всю сім’ю до столу.
Зимового вечора, у родинному колі, за чашкою ароматного чаю зі смачними завитками душевно зазвучала авторська пісня Дори Дмитрівни «Лалечета».
Так, з любов’ю до традицій і своєї країни живе родина Леонових в Арцизі. А любов ця, як ми вже зрозуміли, найлегше передається через фольклор і сімейні кулінарні рецепти. Тож час готуватися до свята, співати і готувати прості сімейні страви.
