Вчителька молодших класів Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Катерина Драбчук (Беженар) із-за війни залишила мирну працю і подалася до військкомату, щоб стати на захист Вітчизни. Враховуючи її педагогічну освіту, жінку направили опановувати професію військового психолога.
Катерина закінчила Шликарівську школу та Уманський виш, встигла шість років пропрацювати зі школярами. Навіть балотувалася на посаду голови Зеленогірської ОТГ, прагнучи поліпшити життя земляків.
Кардинально змінити життя
Цьогоріч Катерина Драбчук мала випустити свій четвертий клас, але у січні, після року затяжної війни, вирішила кардинально змінити своє життя, пов’язавши його з військовою справою.
Спершу мобілізована в ЗСУ пройшла так званий курс молодого бійця у навчальному центрі на Чернігівщині. На полігоні вона тренувалася стріляти, загалом, виживати в бойових умовах, перевіряючи на собі, чи зможе бути військовою.
Зараз курсантка Драбчук наполегливо опановує фах психологині у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на кафедрі військової психології та педагогіки.
До 2012 року заклад взагалі не мав державного замовлення на підготовку військових психологів, за рік до початку збройного конфлікту програму планували згортати.
— Навчаючи нас, викладачі наголошують, що внаслідок війни з росією, починаючи з 2014 року, з’явилися нові категорії людей, з якими потрібно прискіпливо працювати. Це добровольці й мобілізовані, військові різних вікових категорій, які отримали бойові психічні травми і супутні розлади психіки, — розповіла жінка. — Ми будемо допомагати їм справлятися з бойовим стресом.
Після навчання — на фронт
Вже за місяць-два, отримавши звання молодшого лейтенанта, новоспечений фахівець має стати для бійців психологічною опорою.
Фахівці стверджують, що саме стрес робить неефективними дії 50-75 відсотків воїнів у першому бою. Щоб запобігти цьому, і потрібен військовий психолог.
Читайте також:
