Іран: «Ядерна зброя суперечить ісламським принципам»
Іран почав активно розвивати свою ядерну програму ще у 2000-х роках. Основними об’єктами для збагачення урану стали ядерні об’єкти в Натанзі та Фордо. Після підписання Спільного всеосяжного плану дій у 2015 році Тегеран погодився обмежити рівень збагачення урану до 3,67% та скоротити кількість центрифуг. Проте вже у 2018 році, після виходу США з угоди, Іран поступово почав відновлювати збагачення урану.
Іран активно нарощує свою програму зі збагачення урану, досягаючи небезпечного рівня, близького до необхідного для створення ядерної зброї, повідомив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. За оцінками МАГАТЕ, для створення ядерної бомби потенційно достатньо близько 42 кілограмів урану, збагаченого до високого рівня. Гроссі підкреслив, що наразі Іран володіє приблизно 200 кілограмами урану, збагаченого до 60%, що значно перевищує показники, допустимі для мирних цілей.
«Раніше Іран виробляв близько семи кілограмів на місяць, тепер це понад 30 або й більше. Тож я думаю, що це чітка ознака прискорення. Вони тиснуть на педаль газу», — сказав Рафаель Гроссі
Після цієї заяви західні країни назвали Тегеран небезпечними та необґрунтованими. Вони наголосили, що жодна країна у світі не збагачувала уран до подібного рівня, не маючи наміру створювати ядерну зброю.
Натомість Іран наполягає на мирному характері своєї програми. Представники Тегерана заявляють про своє суверенне право збагачувати уран до будь-якого рівня і прикриваються тим, що ядерна зброя суперечить ісламським принципам. Натомість у січні 2025 року Іран з Росією підписали стратегічний договір на 20 років, що передбачає військово-політичну співпрацю.
Росія: випробування та нарощення потенціалу
Станом на 2022 рік Росія має близько 6300 ядерних боєголовок, що робить її володарем найбільшого ядерного арсеналу у світі. З цього запасу, які фактично готові до запуску, приблизно 1588 боєголовок, повідомляє федерація американських вчених.
Хоча з моменту підписання міжнародних договорів про припинення ядерних випробувань у 1996 році наземні випробування було припинено, Росія продовжує проводити симуляції та випробування ядерних носіїв, зокрема новітніх ракетних систем «Сармат», «Кинджал» та «Посейдон».
Починаючи з 2014 року, Кремль активно використовує ядерні погрози як частину своєї агресивної зовнішньої політики, як інструмент залякування та тиску. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році російське керівництво неодноразово заявляло про можливість застосування ядерної зброї. У вересні 2022 року Володимир Путін у своєму зверненні наголосив, що Росія «готова використати всі засоби захисту», маючи на увазі і ядерну зброю.
Такі погрози були спрямовані не лише на Україну, але й на країни НАТО, що надають військову допомогу Києву. Наприклад, у червні 2023 року Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Росії, прямо заявив про можливість ядерного удару у випадку ескалації конфлікту з боку Заходу.
Яскравим прикладом залякування стало і використання «Орешніка». Деякі російські посадовці натякали на можливість використання ядерної зброї, і термін «Орешнік» часом асоціювався з погрозами застосування цієї зброї. Але це все лишилося на рівні голосних заяв.
Попри агресивну риторику, експерти вважають, що реальне застосування ядерної зброї Росією залишатиметься крайнім сценарієм через катастрофічні наслідки для самої країни. НАТО вже неодноразово заявляло, що будь-який ядерний удар Росії спричинить рішучу відповідь.
Північна Корея: Ядерна гонка, санкції та глобальні наслідки
Одна з найбільш ізольованих та таємничих ядерних держав світу – Північна Корея. Попри міжнародний тиск, ця країна продовжує розвивати свій ядерний потенціал. Північна Корея почала свою ядерну програму в середині 1980-х років, однак на найбільшу увагу вона звернула після того, як здійснила перше ядерне випробування у 2006 році. З того часу КНДР провела низку тестувань, постійно вдосконалюючи свої технології. У 2017 році країна здійснила найбільше випробування, під час якого було продемонстровано можливість створення термоядерної (водневої) бомби, яка мала значно більшу потужність, ніж попередні.
КНДР також активно розвиває міжконтинентальні балістичні ракети, здатні нести ядерні боєголовки на великі відстані. За останні роки Північна Корея кілька разів тестувала ракети, які могли досягати території США, підтверджуючи свою здатність завдати ядерного удару на відстані понад 10 тисяч кілометрів.
Північнокорейська ядерна програма стала джерелом постійної напруги в міжнародних відносинах. КНДР неодноразово заявляла, що її ядерна зброя є засобом захисту від потенційної агресії з боку США та їх союзників, зокрема Японії та Південної Кореї. Водночас такі заяви сприймаються як прямий виклик для міжнародної спільноти, оскільки створення і розвиток ядерної зброї порушує численні міжнародні угоди, зокрема Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
У відповідь на північнокорейську ядерну загрозу міжнародна спільнота, зокрема ООН, США, ЄС та інші країни, ввели численні санкції, спрямовані на обмеження доступу Північної Кореї до технологій і матеріалів, необхідних для розвитку ядерної зброї. Однак санкції не змогли значно зупинити ядерну програму КНДР. Північна Корея продовжує наполягати на своїх правах на розвиток ядерних технологій як частини своєї національної безпеки.
Думка фахівців: сила права чи право сили?
Усі три держави – Росія, Іран і Північна Корея – активно використовують ядерну зброю як інструмент геополітичного впливу, що несе серйозну загрозу міжнародній безпеці. Політологиня та кандидатка філософських наук Олександра Решмеділова певна, що загроза використання ядерної зброї існує доти, поки не має рішучих кроків, які б зупиняли дії цих держав, адже коли у когось виходить порушувати порядок – інші країни спостерігають відсутність реакцій та роблять свої висновки.
– Треба нагадати, що коли проходили світові саміти в Хіросімі в Японії, розмова була про те, щоб не допускати подібних історичних випадків. І всі країни підтримували ці дії, але чим більш агресивно себе поводять такі країни, як Російська Федерація, Іран, тим більше це наштовхує на роздуми про активізацію протидії, скажімо, з боку інших країн. Тобто тут треба ставитися до заяв Гроссі дуже зосереджено, дуже уважно. І не допускати світової ескалації, тому що постраждають всі. І давайте так, з офіційною констатацією прояву ядерних програм, інші країни можуть теж забажати подібного, тому тут всі оглядаються і дивляться, наскільки ті чи інші агресивні дії можуть бути сприйняті або ні. Тому саме для цього мають бути світові жандарми, світові країни-гіганти і гаранти, які будуть стояти на позиції нерозповсюдження ядерної зброї.
Щодо дій міжнародних організацій то раніше вони були досить дієвими, каже Олександра Решмеділова, однак нині сама система міжнародного права переживає часи трансформації.
– Щодо міжнародної агенції МАГАТЕ, вона може комусь подобатися чи не подобатися, критики дуже багато, але альтернативи наразі немає. І тому використовувати цю частину міжнародної безпекової складової треба. І допрацьовувати, прибирати певні недоліки, які виявляються в процесі реалізації. Але шукати більш ефективні шляхи.Тут питання в тому, що взагалі все міжнародне право стоїть під величезним питанням, наскільки воно буде збережено в тому вигляді, як є, чи зазнає серйозних нових змін і трансформацій. Але тут кожна країна визначає за собою, як вона буде діяти. Все-таки, що буде домінувати – сила права чи право сили? І ось сьогодні ця дилема є чи не ключовою.
Тож, можна зробити висновок, що брязкання ядерною зброєю не припиниться, поки країни-гіганти не дійдуть згоди та не впровадять нові міжнародні правила, які відповідають сучасним викликам. А от в цей час саме на Україні може бути відпрацьований або міжнародний важіль, який буде ефективними, або його певна недієвість, підсумовує експертка.
Читайте також:
