Перед тим, як відкрилася завіса, було зроблено оголошення, що сьогоднішня вистава присвячена звільненню Херсона від російської окупації. Одразу після оплесків із гальорки голосно пролунало гасло «Слава Україні»! І в єдиному пориві вся багатотисячна зала у відповідь потужно видихнула «Героям слава»! У цьому емоційному відлунні було стільки почуттів та енергії, що вся наступна дія опери сприймалася і як трагічне оповідання про долю Катерини, і як історична драма, а часом і трагедія, що розтягнулася на віки у протидії Київській Русі-України протии агресивної політики московії, російської імперії.
Ще за темою: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»: прем’єра під час війни
У деяких сценах одночасно задіяно понад сто артистів опери та балету, які дуже яскраво та масштабно показують усю міць та єдність українського народу, святкові обряди, традиції, міфи і легенди. Вони народжувалися ще в дохристиянський період Київської Русі, збереглися і до наших днів. Цю думку яскраво символізують люди, що приходять і йдуть, на поворотному колі в центрі сцени, які стверджують те, що цінності та дух народу переходять з покоління в покоління і становлять вічне і непорушне нашого життя в Україні.
На цьому фоні москаль Іван сприймається не тільки як зрадник Катерини та її кохання, який відмовився від власної дитини, а й як о об’єднуючий образ усіх його земляків, які втратили моральні та етичні орієнтири справжніх людей. Його сучасних послідовників бачимо у Бучі та Ірпені, Гостомелі та Маріуполі, Ізюмі та Снігурівці…
Стадом сьогоднішніх російських убивць і мародерів, алкашів та відщепенців виглядає і москальський загін Івана, який він приводить на чергову п’янку до місцевого шинку. І навіть українських колаборантів можна побачити в деяких героях опери, які зацькували своїми переслідуваннями та наговорами мати та батька Катерини, змусивши відмовитися від власної доньки та онука.
У фінальній сцені опери оптимістичний початок та майбутнє України уособлює син Катерини. Він ще підліток, але дотримуючись голосу свого серця і душі, діє, спираючись на вічні цінності, силу та дух українського народу.
Необхідно наголосити, що ідея створення подібної постановки за мотивами спадщини Тараса Шевченка виникла задовго до війни у генеральної директорки-художнього керівника театру Надії Бабич ще у травні 2021 року:
«Ми мріяли про те, щоб у репертуарі Одеської національної опери з’явилася унікальна вистава, яка стане новою віхою в історії української театрально – оперного мистецтва, і поступово ця мрія «матеріалізувалася», стала реальністю, на жаль, реальністю мистецтва воєнного часу».
Сьогодні опера «Катерина» сприймається не лише як досягнення театрального мистецтва, а й як дієвий чинник усвідомлення української історії, джерел її державності, значний внесок у нашу майбутню перемогу над путінською росією.
Олександр Федоров, член Міжнародної федерації журналістів
Читайте також:
