Попри війну, екскурсії Одесою мають попит. Серед відвідувачів не лише туристи: корінні одесити прагнуть по-новому побачити рідне місто, а новоспечені містяни — зокрема переселенці, знайомляться таким чином зі своїм новим домом.
Відвідувачі екскурсій — хто вони?
Російська агресія, деколонізація — все це змінює зміст традиційних пізнавальних прогулянок містом. Екскурсовод Віолетта Дідук, з якою ми пройшлися одеськими вулицями, розповідає:
— Змінився запит. Люди хочуть більше історії, яка не лежить на поверхні. Не про Ланжерона, Дерибаса… Це все вже нам відомо. Навіть на стандартному маршруті можна і показувати сучасність, і робити історичні паралелі. Наприклад, біля «Пасажу» можна розповісти про події 2 травня 2014 року, з чого вони починалися. Це інформація, яку навіть не всі земляки знають.
Рани Одеси — приховувати чи показувати?
Звісно, повномасштабне вторгнення внесло свої корективи. На сталий екскурсійний текст нашаровуються нові сенси та акценти. Точка збору багатьох екскурсій — Соборна площа. Після трагедії, що сталась влітку 2023, серед гідів обговорювалось — чи треба міняти локацію для старту та першого знайомства з містом.
— Багато з організаторів питали, чи може ми поміняємо локацію, адже буде «такий негатив одразу»? — каже пані Віолета. — Я відмовилася міняти точку збору. Навпаки, на кожній екскурсії я показую світлини, що було і що є зараз. Показуємо Катерининську площу — її еволюцію і що там сьогодні меморіал, який ніхто не наказував робити, але так воно сталося. Зруйнований готель «Одеса», наші порожні поки що Потьомкінські сходи…»
Одеса — «на чилі»?
Також в Одесу їдуть іноземці: від журналістів і волонтерів — до любителів «екстриму» — для останніх побувати в країні, в якій йде війна, це свого роду «сафарі». Обов’язковою локацією для відвідування віднедавна став «Музей українського спротиву» — експозиція розташувалась в екскурсійній агенції «Тудой-сюдой», гіди якої після 24 лютого стали активно волонтерити та допомагати армії.
Серед експонатів — уламки ракет та «шахедів», речі та спорядження російських окупантів, потрощені дорожні знаки з місць боїв на Херсонщині та багато інших артефактів війни.
— Всіх іноземців я просто обов’язково веду саме сюди, тому що вони бачать трошки таку Одесу на чилі, я їм показую, що попри це все ми знаємо, що відбувається, ми, як можемо, допомагаємо, і постійно перебуваємо в контексті війни, — пояснює Віолета Дідух.
Очікування — реальність: як екскурсоводи ламають шаблонне сприйняття Одеси
Одна з найпопулярніших туристичних «розважалок» — легенда про бандитську Одесу. Попит хоч і зменшився, але не значно — розповідає Віолетта Дідук. На тематичних екскурсіях жінка розкриває іншу сторону «бандитської романтики» — розповідає про її реальні наслідки:
— Наприклад, про того ж Мішку Япончика: це ж таке саме умовне ПВК початку XX століття. І ми можемо подивитися історію цього ПВК, що сталося з цим умовним героєм, що не можуть бандити йти у військо, не можуть бандити співпрацювати з владою. І дуже цікаво проводити такі паралелі. Або інший приклад: Сонька Золота Ручка, вона не просто «десь там каблучком наступала і щось там крала.» Можна показати, що ця жінка потім була ув’язнена в страшній тюрмі на острові Сахалін, що є друга сторона медалі цих всіх «прикольних» історій».
У підсумку, якщо зануритись глибше, Одеса може здивувати — впевнена пані Віолетта:
— Дуже часто люди приїжджають і очікують щось типу «Привоз, Дерибасівська, украли гаманець» … Це все, що вони очікують від Одеси. Після екскурсії думки змінюються. Наша історія набагато глибша, ніж вважається. Глибока, багатогранна, цікава та незвідана до кінця.
