У моєму дитинстві, яке проходило в болгарському селі Діветлій (Делень), яке сьогодні належить до Болградського району, дернеку – посиденькам – було відведено дуже важливі функції.
«Дернек» у перекладі з турецької — асоціація групи осіб, які сформували єдине зведення знань для реалізації конкретної та загальної мети, не забороненої законом.
Збирався він у різні дні по-різному. У будні — ближче до вечора, у вихідні та святкові — відразу після полудня. Місце для зустрічі обиралося відповідно до кількості людей. Якщо участь брали 3-4 бабусі, то на вуличній лаві біля баби Іваниці (болгарських дружин називають на ім’я чоловіків: чоловік Іван, його дружина означає Іваниця). А якщо збори обіцяють бути більш масштабними, — тоді біля баби Ілійці, у них лавка більша.
Що обговорювали на дернеках
На великих і маленьких дернеках порушувалися, як правило, найактуальніші питання кварталу, вулиці чи села. Іноді більш освічені пенсіонерки добиралися і до державних справ.
Дебати протікали спокійно, розмірено. Ті, хто зібрався, нікуди не поспішали, та й мети прийти до якогось спільного знаменника ні в кого не було. На дернек збиралися люди, для яких був важливим сам процес дискусій, ну і, звичайно ж, можливість дізнатися щось нове про щось або, що завжди цікавіше, — про когось.
Рідше, але все ж траплялося, коли спокійна «течія» дернека починала вирувати. Тоді вуличні збори перетворювалися на суд вищої інстанції і починали ухвалювати вирок винному, на думку зборів, суб’єкту. Негласним покаранням було осуд на п’яти найближчих дернеках.
Діти на дернек збиралися рідко. Вони грали у різні ігри у дворах та на вулицях. А я любила сідати поряд і, не вникаючи в суть, слухати «мелодію» дернека. А ще більше — спостерігати за дорослими людьми, які з важливістю міркують про те, що баба Піна з сусідньої вулиці з’явилася на вечірній службі у непристойно короткій спідниці.
Як дернек проходить сьогодні
Живе дернек і сьогодні. Його функції не змінилися, навпаки, додалася нова психологічна. Якщо раніше навчені досвідом завсідники посиденьок більше критикували і вчили інших життя, то сьогодні вони все частіше один одного заспокоюють і підтримують. Адже, щільно притулившись пліч-о-пліч і озброївшись відточеним роками ораторською майстерністю, можна і гори згорнути, і війну виграти.
Читайте також:
