Герой для одних, ворог для інших: ким був Степан Бандера і що робив для України

Степан Бандера: основні факти біографії

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в сім’ї греко-католицького священика в селі Старий Угринів на території Австро-Угорщини (нині — Івано-Франківська область). Активною політичною позицією Степан пішов у батька — той брав активну участь у політичному житті й навіть був послом у парламенті ЗУНР-УНР у Станіславі.

Степан із 13 років був в українській скаутській організації «Пласт», а у 20-річному віці вступив до ОУН. До 1933 року він навчався в агрономічному відділі Високої Політехнічної школи у Львові. Уже тоді польська влада взяла хлопця «на олівець» за участь в українських національних ініціативах. Закінчити Політехнічну школу в Бандери так і не вийшло: його заарештували напередодні дипломного іспиту.

У 1933 році Степан Бандера стає керівником — крайовим провідником на Західній Україні.

В ОУН Бандера проявив себе як радикальний політик: наприклад, він організував кілька політичних убивств (зокрема секретаря консульства СРСР у Львові Олексія Майлова — як відповідь ОУН на Голодомор в Україні).

Його засудили до смертної кари, але замінили її довічним ув’язненням. Однак після захоплення Польщі Німеччиною 1939 року Бандера вийшов на свободу.

У цей період він працював над розширенням мережі визвольної організації на територію всієї України, але через розкол, що почався в організації, цим планам не судилося збутися.

Читайте також: Патріоти з підпілля: чого ми не знали про Українську повстанську армію

Частина ОУН, яка остаточно перейшла під керівництво Бандери, отримала назву «бандерівці» або ОУН (б). За допомогою цих прихильників Бандера мріяв створити незалежну Українську державу на західноукраїнській території. Про її створення він і проголосив 30 червня 1941 року у Львові. Але німецька влада не підтримала таке рішення. Бандеру заарештовують і кидають у концтабір Заксенгаузен. Відрізаний від світу, він не знав, чи продовжують боротися побратими в Україні. Але лідер ОУН все одно не погодився відкликати Акт відновлення Української Держави.

Після цього українські підрозділи УПА (остаточно були сформовані навесні 1943 року) починають боротися не тільки проти польських і радянських партизанів, а й проти німецької окупації. При цьому сам Степан особисто ніколи не очолював УПА.

Звільнився Бандера в 1944 році. І одразу ж повернувся до діяльності в ОУН. У 1959 році був убитий у Мюнхені агентом КДБ Богданом Сташинським за допомогою ціанистого калію.

Що зробив Степан Бандера для України?

Як розповів кандидат історичних наук, дослідник українського визвольного руху ХХ століття Микола Посівнич, Степан Бандера є уособленням і символом боротьби, визвольного руху.

«Саме слово «Бандера», «бандерівці» уособлюють тепер увесь визвольний рух, як у ранні історичні періоди було «петлюра», «петлюрівці» чи «Мазепа», «мазепинці». І тому ця плеяда, яка була і разом із Бандерою, і проти Бандери, і пізніше відійшла від цього руху — окупанти. Як і німці. Як їх Ради охрестили за ім’ям провідника. «Бандера» стало загальною назвою всього руху», — пояснив Посівнич.

За його словами, для нинішніх російських окупантів ті, хто розмовляє українською, носить вишиту сорочку — це теж бандерівець, і хто бореться за незалежність України — також бандерівець, незалежно від того, російськомовний він, православний чи католик. Це кліше, яке мало місце у ворожій пропаганді 70 років тому, існує і зараз.

Читайте також: Роман Шухевич: як головнокомандувач УПА двічі обхитрив КДБ

«Бандера був, як зараз модно говорити, менеджером визвольного процесу. Тому ворожа пропаганда і зробила його уособленням усіх борців проти окупації — проти однієї людини набагато легше боротися на пропагандистському фронті: мовляв, якби не Бандера, то українці не боролися б. Тому ці слова — Бандера, бандерівці — є таким хорошим інформаційним інструментом, коли можна ним свідомо маніпулювати, і проти однієї людини набагато легше боротися, ніж проти сотень тисяч», — пояснив дослідник українського визвольного руху.

Що відзначають на честь Степана Бандери в Україні

Щороку, 1 січня, у день народження Бандери, у Києві вже стало традицією влаштовувати смолоскипну ходу на честь народного діяча.

У Львові на честь цієї події влаштовують народне віче біля пам’ятника Бандері, а також молебень за долю України.

У роки повномасштабного вторгнення програма зазнала змін: проведення масових заходів і зібрань у столиці обмежено через загрозу ракетних обстрілів. Крім того, багато активістів ВО «Свобода», які організовували марші в попередні роки, зараз захищають Україну на фронті.

В Одесі, в останній мирний рік, 1 січня 2022 року, у зв’язку з обмеженнями «ковідного» карантину, активісти вирішили обійтися без смолоскипної ходи — вони збиралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку в однойменному парку, скандували гасла «Слава Україні — Героям Слава», а також виконали марш Української повстанської армії «Батько наш Бандера, Україна мати» і пісню Української повстанської армії «Зродились ми…», що стала основою «Маршу нової української армії».

Джерела: УНІАН, Телеграф і nv.ua Фото: Телеграф

Читайте також:

• В Одесі українським національним підпіллям керував директор театру
• 7 фактів про незалежність України: як усе почалося 1990 року
• Від Кравчука до Зеленського: чим запам’яталися президенти незалежної України