Справжнім екскурсоводом стати не так просто. Не можна просто завчити інформаційний текст, запам’ятати маршрут та розраховувати, що тепер усі туристи впадуть до ваших ніг. Ще гірше для цієї професії – це лише вміння розказувати анекдоти без базових знань. Бути екскурсоводом – це щоденна праця, яка потребує постійного розвитку, фізичної та моральної стійкості, чудової пам’яті та кмітливості. Ну і, звісно, покликання.
Робота екскурсовода подібна до роботи артиста театру. Тільки наша сцена – це вулиці міста, а наші декорації – це пам’ятники, будинки та двори, – ділиться своїми відчуттями Андрій
Дивлячись на Андрія, складно повірити, що його життя не завжди було пов’язане з Одесою та екскурсіями. Його манера розмови, жестикуляція, почуття гумору та абсолютна любов до міста доводять, що одеситами не народжуються, одеситами стають. Адже народився Андрій у Кам’янці-Подільському – там провів дитинство та закінчив технікум. Потім вступив до Одеської будівельної академії і усвідомив, що бути інженером-будівельником це не його мрія, адже з дитинства він захоплювався історією та літературою. Хоча досі знання, здобуті в академії, дозволяють йому легко розбиратися пілястрах, відрізняти доричний ордер від іонічного і відразу розповісти про архітектурні особливості будь-якої будівлі.
У мене в шкільному атестаті (за п’ятибальною системою – прим. ред.) тільки четвірки, а п’ятірок всього п’ять: зі співу, малювання, праці, історії та літератури. Отже, точні науки ніколи не були моєю пристрастю. На канікулах я підробляв офіціантом та барменом. Виходило непогано, і мене запросили на річкові круїзи. Там я, до речі, затримався на дев’ять років. Потім навіть спробував попрацювати за фахом, але надовго мене не вистачило, – розповідає Андрій.
До кінця 2000-х Андрій уже виходив усю Одесу, остаточно і безповоротно закохався в Молдаванку і перетворився на любителя поводити друзів по місту. Отже, дізнавшись, що в Одесі є Бюро подорожей та екскурсій, вирушив здобувати нову професію. І ось уже 14 років він працює екскурсоводом. А на запитання, чи не шкодує про свій вибір, Андрій замислюється буквально на секунду, дивиться зі здивуванням і відповідає впевненим «ні».
Сьогодні, коли отримати будь-яку інформацію можна за кілька секунд, екскурсовод – це не просто джерело знань, як це було раніше. Я бачу своїм завданням не лише дати точну інформацію, а й допомогти людині закохатися в Одесу, як це колись сталося зі мною. Показати найкраще, що є у цьому місті, розвіяти заїжджені стереотипи та заодно відкрити щось нове для себе.
Коли Андрій порівнює роботу екскурсовода із роботою артиста, він анітрохи не перебільшує. І з задоволенням бере участь у театралізованих екскурсіях. Почалося все, звичайно, з Пушкіна та читання одеського розділу «Євгенія Онєгіна». Але ще одна роль, в якій Андрій зачаровує глядачів та слухачів, – це «мамина сина на ім’я Додік, який має добре їсти та знайти пристойну наречену».
Забудова Одеси та охоронні зони: що не так із міським планом?
Найнесподіваніші чайові
Під час екскурсії «Бандитська Одеса» всі гості були дуже закритими – вони не видавали жодної реакції ні на жарти, ні на серйозні факти, ні на що. І мені весь час здавалося, що я їм не подобаюсь і вони чимось невдоволені. Але чесно доопрацював, хоч у ситуаціях без взаємодії зі слухачами завжди складно. І раптом на прощання вони мені дякують дуже тепло і акуратно передають у руку якусь купюру, мовляв, дозвольте висловити наше задоволення у такий спосіб. Сказали та пішли. А в руках у мене лишилося 100 доларів чайових. А ще одного разу під час групової екскурсії «прибилося» кілька чужих слухачів. Вони пройшли зі мною ділянку від Дюка до мерії, а потім підійшли зі словами, мовляв, дуже цікаво, але нам час. І вручили шоколадку. І таке було.
Найпам’ятніші туристи
Сім із половиною років тому, у вересні, до Одеси приїхали дві сімейні пари з Дніпра і потрапили до мене на екскурсію. З того часу вони приїжджають на тиждень у кожному вересні і щоразу заздалегідь просять показати їм щось ще. Їхні друзі вже питають, що ж у тій Одесі можна стільки дивитися. А ті просто приїжджають і цього року теж планують – восьмий раз. Це, до речі, питання про те, що Одеса – місто трьох годин або там одного дня. Але це не так.
Найулюбленіша і найнеулюбленіша екскурсія
Улюблених екскурсій у мене дві – це остання, тому що, чому б вона не була присвячена, вона новенька, і огляд, тобто найперша, з якої все почалося. Незважаючи на те, що оглядова екскурсія – це зазвичай класика з традиційним маршрутом та зрозумілим фактажем, вона все одно постійно видозмінюється та залишається цікавою для мене. А ось зненавиджена – це «криміналка». Мені не подобається, що багатьом Одеса здається цікавою лише завдяки бандитам та криміналу. Тому я, звичайно, читаю і її теж, але в іншому ключі – з погляду літератури. Адже якби не Ісаак Бабель, хто б знав Мішку Япончика? І Одеса куди багатогранніша, ніж дехто її уявляє.
Наприклад, одну зі своїх екскурсій Андрій присвятив вулиці Дворянській – вона так і називається «Дворяни вулиці Дворянської». Прогулянки катакомбами та одеськими двориками, поїздка на Судноремонтний завод, занурення в «Українську Одесу» та загадковий світ Молдаванки. У нього навіть розроблено авторську екскурсію «Выпьем, няня, где же кружка!». І кожна з них – це Одеса, про яку ми начебто знаємо, а начебто і ні. Тому екскурсії Одесою – це не тільки для туристів. А робота екскурсовода несе в собі значно більше сенсів, ніж це може здатися на перший погляд. Любіть Одесу, адже їй завжди є чим вас здивувати.
Райони Одеси: Молдаванка вчора та сьогодні – історія, житло, зручність, транспорт, плюси та мінуси
