На проспекті Українських героїв довелось почути в останній день вересня: «Слухай, а може осінь і зиму вже скасували?.. Ти ж подивись: я такої осені й згадати не можу, все літо і літо»…
Посміхнулась, почувши це… Так, дійсно: здається, осінь хтось скасував, тепло зовсім по-літньому. А все ж ознаки золотавої пори є, звісно. Та їх дуже мало.
Ще почула:
– Якщо така тепла осінь, то зима буде лютою-суворою.
– А мені все одно, що осінь, що зима. Під час війни все здається лютим й суворим.
– Ой, не можна так… Треба про хороше думати, красу бачити.
Останній день другого воєнного вересня припав на суботу… Пройшлись трохи центром міста: хтось поспішає у справах, хтось відпочиває…
Ознаки війни – теж на кожному кроці: поповнюється новими роботами галерея просто неба на Дерибасівській. Перехожі інколи додають до вивішених плакатів свої «характерні» дописи (на жаль привести дослівно не зможу зі зрозумілих причин), тут і там – вітрини, що закриті фанерою, мішки з піском біля закладів…
Але ж око все одно шукає красоту, а вона – усюди, на кожному кроці… Чи то літня, чи «з домішками» осені, яка поки що так і не почалася. Навіть деякі кав’ярні прикрашаються штучним осіннім листям…
Фото авторки
