Валентина, м. Одеса:
– Вважаю його особливим. Він просто на кожному кроці. Він і в трамваї, і в тролейбусі, і вдома. У нас немає такого, що хтось там згуморив, люди живуть цим. І це нас тримає. На зупинці чоловік вискочив з тролейбусу і каже: «Скажіть, будь ласка, де Дерибасівська?» – «А чого ви вийшли, вам ще 7 зупинок». – «Та як же так, я ж тільки що спитав, де Дерибасівська, а мені: бистро-бистро виходь». – «А ви сиділи чи стояли?»
Галина та Олег, м. Херсон:
– Звісно! Це ж Одеса! Я вважаю, це через те, що Одеса загалом таке місто – все пережило. І ось люди, щоб себе підтримувати, якось із гумором до всього ставляться, так легше жити.
Ольга, м. Херсон:
– Я до гумору ставлюся дуже позитивно. Вважаю, що гумор має бути завжди. Він піднімає настрій та подовжує життя.
Аня:
– Я вважаю, що ця атмосфера, одеська, – тільки в нас така. Сленг одеський є. Місто будували люди різних національностей, тож, можливо, вийшов якийсь такий вайб.
Світлана:
– Окремий жанр – не впевнена, але взагалі – особливий. Є в цьому щось особливе.
Стаття по темі: Одеський гумор: чи існує він насправді?
Тимофій:
– Загалом ні, чесно скажу. Може, є якийсь колорит в Одесі, жарти якісь, манера спілкування, але в цілому ні.
Олена:
– Звичайно – це окремий жанр. Ми тут усі зараз гумористи. Гумор потрібний. Якщо не сміятимешся, то буде дуже погано.
Дана:
– Одеський гумор в мені з дитинства. Я також думаю, що це суспільство, люди, просто наше життя. Ми живемо цим. Одеський гумор – це гарно.
Ліза, м. Донецьк:
– Я взагалі звикла до одеського гумору, а спочатку це забавляло дуже. Так, подобається.
Людмила Григорівна:
– Такого гумору, як у нас, у нашому місті, немає більше. Наші гумористи самі цікаві. Одесити люблять море, люблять позитивні емоції, тому виникає гумор, якщо хтось щось робить не так.
Ірина, Євгеній:
– Я вважаю, що є одеський гумор, але то не гумор, а, напевно, таке почуття всередині, що відчувається не в якихось жартах, а в самій манері розповіді. Ми на ньому говоримо. Ви сходіть на Привоз, там все почуєте. Гумор допомагає жити, з гумором дивитися на все, що відбувається, легше. Тому що інакше можна просто збожеволіти.
