Наприкінці Масляного тижня християни східного обряду відзначають Прощену неділю. Цього року свято випало на 26 лютого. За традицією в цей день люди просять пробачити одне одного, а у церквах відбувається чин прощення.
«Одеське життя» спитало в одеситів, у кого б вони попросили вибачення та чи всіх людей у житті можна пробачити?
Віталій: У Прощену неділю я б попросив вибачення у достатньо свідомих українців, які були такими ще до 2014 року, бо я таким раніше не був. Ми вважали, що війна десь, не у нас, і нас це не стосується. Мене змінило повномасштабне вторгнення, тому я так само тепер пробачаю недостатньо свідомих українців. Єдині, кому не має пробачення – це росія й громадяни рф. Вони кажуть: «Я поза політикою», «Це не я, я на вас не нападав», «Це все наш уряд», «А що я мож зробити?». Саме ця пасивність і типу «аполітичність» і приводить до того, що ми зараз бачимо.
Анна: Протягом багатьох років моїх батьків немає в живих, але згадую їх, і весь час прошу у них пробачення. Нас у сім’ї було четверо дітей – я лишилася сама, і я у рідних все одно прошу вибачення. У житті треба, мені здається, всім прощати. Я всім прощаю, навіть, якщо людина мене образила чи обізвала – все одно. Але росії прощення немає ніякого, я вважаю. Це навіть не підлягає обговоренню.
Світлана: Я б попросила вибачення у батьків, яких уже немає, у дітей своїх. Мабуть, я їх карала даремно… а може, й не дарма. Але все одно – вибачте мені. Я вибачаю усім своїм ворогам, яких я вже навіть не пам’ятаю. Бог простить і я прощаю. Але якщо говорити про ворога росію, то, звичайно, цю ситуацію пробачити неможливо.
Катерина: Напевно, я б попросила вибачення у своїх близьких, родичів, друзів за свої несвідому позицію, за толерування ворога. Раніше, на жаль, через русифікацію, свідомості в голові було. Перепрошувати хотілося б і словом, і ділом. Я можу простити людину, яка теж ділом покаже, що вона просить вибачення. Це може бути близька людина. Ось, кому не треба вибачати, так це русні.
Христина: Я б хотіла попросити вибачення у всіх, кому я завдала болю через свої стани, через своє незнання ситуації. Просто за те, що я робила погане людям, я перепрошую. Я б вибачила усім, хто зробив мені боляче, хто чогось не знав, хто чогось не зробив. Різні ситуації бувають, тому так. Це можуть бути друзі, з якими я більше не спілкуюся, або ті, хто ненавмисно зробив мені боляче – я усіх прощаю. Але росіянам я ніколи не пробачу те, що вони просто живуть життя, поки ми тут вмираємо.
Микола: Хай Путін просить вибачення в українців! Хай забирає свої війська з України. Вони все одно, ви ж бачите, не можуть захопити Україну, бо там воюють дебіли. Хай просять вибачення, двоє чокнутих людей – Путін і цей… «бульбаш».
