Ближче до свого кінця січень у місті дав зрозуміти, що він таки зима. Комунальні служби – у всеозброєнні (причому, у кожного воно своє), електротранспорт, як і раніше, змушений блекаутно відпочивати. Загалом, комусь клопітна неділя, комусь радість. Радість, звісно, дітям…
Одеська мама у Міськсаду висловлює невдоволення активним прибиранням снігу: «Діти хотіли сніговика зробити, а з чого його ліпити, якщо майже всі прибрали?».
Інші діти, тим часом, знайшли собі зимове заняття: сніжки ліпляться із приголомшливою швидкістю і летять точно за адресою.
Хтось просто милується засніженими картинками, вони справді вражають. Хтось не без радості констатує: «Ну, нарешті, випав справжній сніг в Одесі!».
Так, біла зима в Одесі рідкість, сніг досить швидко тане, тому й хочеться надивитись на красу, хай навіть під акомпанемент дбайливо прикритих від снігу генераторів, які щосили працюють.
Генератор на одеському тротуарі укритий від снігу
На Соборній площі аншлаг. Таке враження, що всі місцеві з дітьми прийшли саме сюди. Дехто старшого віку вже намагається все ж «виліпити зі снігу хоч що-небудь», багато дітей теж грають у сніжки, навіть не прагнучи потрапити на дитячий майданчик. Адже він нікуди не дінеться, а от сніг розтане.
Санки всіх видів – класичні і “в новому форматі” – миготять по всій Соборці. Дитячі захоплеві вигуки наповнюють площу. Все це як наочна картинка з довоєнної одеської зими, коли погода обдарувала південне місто радістю у вигляді справжнього снігу.
І тут… Гучні звуки повітряної тривоги вносять свій «внесок» у все, що відбувається. Хтось просто нервово морщиться, хтось насторожується, хтось нагадує, що найближче укриття — тут же, на Соборці… Багато хто відразу починає копатися в мобільних телефонах.
Дівчинка років п’яти-шостій починає голосно плакати. Мама намагається її заспокоїти та швидко веде. Чую, як вона вселяє доньці: «Інші ж діти не плачуть. Усі вже звикли. Я з тобою, все буде добре. Ми переможемо – і війна закінчиться»…
Усі вже звикли.
Минулого року остання неділя січня в Одесі теж була сніжно-білою. І все було точно так, як сьогодні, рівно через рік: особлива холодна краса одеських вулиць, втомлені комунальники, сніжки-санки.
Тільки без вию повітряних тривог, до якого так і не змогла звикнути майже за рік війни маленька одеська дівчинка.
Читайте також: Січень по -Одеси – сніжно-дощова субота та світлові дебати
Фото Марії Котової
