Люди обговорюють останні події; чую знайоме вже четвертий рік поспіль: «Тварюки!»», «Давай не про війну, га?», «Учора як гримнуло!», «Давай вже додому підемо, скоро ж, мабуть, вони почнуть свої балалайки запускати!»…
Це якщо прислуховуватися. Бо так виходиш надвечір, придивляєшся, як центр міста починає жити своїм життям, здається, що все у порядку. От тільки весна зарано прийшла, березень – наче травень. Так і хочеться поговорити про природу, погоду, про фонтани, що ось-ось заб’ють струменями…
Хтось звично сідає на лавку – і в мобільник: які там новини, що ще сталося, чи варто сподіватись на краще. А хтось – навпаки: треба прогулятись, ні про що не читати хоча б на вулиці, аби викинути з голови на деякий час все «про страшне» і «про погане»…
Вітрини Одеси вже скинули нарешті новорічні прикраси, а от ті, що до Дня закоханих ще залишились, весняний настрій додають. Деякі вітрини вивчаєш, наче на виставці побував.
…Жіночка годує вуличних песиків, хтось прогулюється собі тихо-тихо, придивляється на нові вуличні кав’ярні: маленькі, гарненькі…
Головна вулиця Одеси надвечір оживає: людей стає більше, хтось співає, хтось слухає… Комусь ці тусовки не вподоби: війна ж… Сперечаються люди з цього приводу вже четвертий рік поспіль – стільки триває війна…
І все ж надвечірня Одеса прекрасна в ці березневі дні!..
Тримаймося!..
Фото авторки
