Лютеранська церква святого Павла, яку одесити називають ще просто кірхою, була збудована для перших німецьких колоністів у 1827 році. Однак до наших днів вона не збереглася — через 70 з лишком років застарілу кирху довелося перебудовувати.
У 1893 році спеціально створена комісія визнала будівлю одеської кірхи аварійною, а проведення служб — небезпечною. Тому перед церковною радою став вибір: зробити капітальний ремонт будівлі чи перебудувати її. Повна перебудова церкви здалася найоптимальнішим рішенням.
Церковна рада оголосила конкурс, на якому було представлено роботи чотирьох архітекторів. Найбільш вдалим був визнаний проект архітектора Германа Шеврембрандта, якому і доручили керівництво роботами.
Головною вимогою була міцність будівництва. З економічних міркувань архітектор вирішив зберегти старі стіни, де це можливо. Але коли церкву почали розбирати, виявилося, що цього не можна зробити. Від первісної споруди залишили лише частину фундаменту та дзвіниці.
Стара кірха в Одесі
Влітку 1895 року розпочалися будівельні роботи. Будівництво одеської кірхи було пов’язане з деякими труднощами: через використання пористого вапняку будівля давала нерівномірне осідання, з’являлися тріщини. Старий фундамент доводилося поєднувати з новим, наприклад, на першому поверсі п’ятиярусної дзвіниці, вага якої вдвічі перевершувала вагу старої. Найцікавішим у дзвіниці був шпиль. Спочатку його проектували дерев’яним, проте визнали недостатньо надійним і встановили бетонний хрест.
Внутрішню частину обробили деревом, використовуючи середньовічний стиль, який на той час став популярним у Європі. Інтер’єр прикрасили «живописом на склі», вітражами, дубовим різьбленим вівтарем та кафедрою, а двері та світильники обробили металом. У листопаді 1896 року роботи було закінчено, і, як було визнано, результат перевершив усі очікування.
Ще більше цікавого – у відео «Одеського життя».
Ірина Сорокіна
Джерело: журнал «Зодчий», 1899 рік, фото: скріншот з відео
Ви також можете дізнатися про такі архітектурні таємниці Одеси:
