Ключові моменти:
- Російські структури відкрили кримінальні справи проти одеського еколога Владислава Балінського та заявили про його «міжнародний розшук».
- Балінський пов’язує переслідування зі своєю участю в документуванні воєнних злочинів, екоциду та експертній роботі щодо подій 2 травня 2014 року в Одесі.
- Еколог звернувся до СБУ через прямі погрози та заявляє про реальний ризик фізичного тиску з боку РФ.
- Міжнародні організації вже відреагували, однак Балінський потребує юридичної підтримки для захисту від зловживань через Інтерпол.
Переслідування українських науковців і правозахисників з боку Росії стало системною практикою після початку повномасштабної війни. У фокусі — люди, чия експертна та документальна робота використовується міжнародними судами й правозахисними інституціями. Саме до таких належить одеський еколог Владислав Балінський, який роками займається аналізом екологічних наслідків війни.
Матеріали Балінського використовуються в міжнародних дослідницьких проєктах, а його експертні висновки входили до звітів Ради Європи. У 2022–2025 роках він документував наслідки підриву Каховської ГЕС, аварій російських танкерів та забруднення Чорного моря, спираючись на супутникові дані й польові дослідження.
«Одеське життя» публікує цю розмову з міркувань суспільної значущості та безпеки: у випадках адресного переслідування публічність залишається одним із небагатьох механізмів захисту як для самого експерта, так і для його родини.
Акт політичного терору і «правосуддя у вакуумі»
Поки російські пропагандистські ресурси штампують «вироки», в Україні Балінський продовжує працювати – документує екоцид, аналізує супутникові дані та готує матеріали для міжнародних судів. І каже: зупинитися зараз – означає погодитися з правом сили замість права закону.
– Як ви оцінюєте кримінальні звинувачення проти вас у Росії? І що ви відчуваєте зараз?
– Я оцінюю ці звинувачення виключно як акт політичного терору. Окрім того, це ще й спроба делегітимізації української влади шляхом фізичного усунення її активних громадян.
Звинувачення за статтями про «фейки» (за правду про Бучу, Ірпінь та Одесу) та «вандалізм» (за виконання українського закону про декомунізацію) – це юридичний абсурд.
– Я – науковець, біолог та правозахисник, голова ГО «Зелений лист» (з 2017 р.). Ситуація викликає складні почуття, це як суміш холодної рішучості та професійного азарту. Коли держава-агресор витрачає ресурси цілого Басманного суду на боротьбу з екологом, це означає, що моя робота з документування їхніх злочинів є максимально ефективною. Проте, звісно, є глибока тривога за безпеку родини, адже РФ перейшла від слів до системного юридичного та фізичного тиску на конкретних людей.
– Чи отримували ви офіційні повідомлення про суд і «розшук»?
– Жодних офіційних повідомлень я не отримував. РФ повністю ігнорує моє право на захист. Про «заочне» провадження та судове засідання у Басманному суді Москви, призначене на 29 січня 2026 року, я дізнався шляхом постійного моніторингу російських державних ресурсів та медіа. Про міжнародний розшук стало відомо так само – з офіційних заяв їхніх силових структур, розтиражованих десятками центральних пропагандистських ЗМІ. Це «правосуддя у вакуумі», де я позбавлений будь-яких процесуальних прав.
«Покарання» від Путіна стосується і «незручних» експертів
– Що у вашій діяльності стало об’єктом уваги російських правоохоронних органів?
– Об’єктом атаки стали напрямки, що руйнують стратегічні наративи Кремля:
- Експертиза щодо 2 травня 2014 року: мої висновки як біохіміка у складі «Групи 2 травня», які увійшли до звіту Міжнародної дорадчої панелі Ради Європи (під кер. Ніколаса Братци). Це вщент розбило міф про «Одеську Хатинь». Путін особисто заявляв, що причетні до подій 2 травня будуть «покарані», і я розумію, що це стосується і «незручних» експертів.
- Документування екоциду: аналіз супутникових даних Copernicus Sentinel щодо підриву Каховської ГЕС, аварій російських танкерів та воєнних злочинів на морі.
- Декомунізація: моя позиція щодо очищення Одеси від тоталітарних маркерів.
– Які заходи безпеки ви вживаєте у зв’язку з прямими погрозами і чи отримували підтримку від українських правоохоронних органів?
– Я звернувся з офіційною заявою до СБУ (статті 112, 346, 386, 438 КК України) і прошу про державний захист. Погрози від кураторів російських ДРГ та пропагандистів є абсолютно реальними. Після складних фішингових атак у січні 2026 року я посилив цифрову гігієну. Мій вибір на користь публічної кампанії зумовлений тим, що багато колег навіть не здогадуються, що вони вже стали об’єктами полювання. Публічність – це спосіб допомогти іншим усвідомити небезпеку.
– Як ви оцінюєте реакцію міжнародної спільноти на ситуацію та на яку допомогу очікуєте від міжнародних організацій?
– Міжнародна солідарність вже почала працювати. Однак на даний момент я не маю юристів, і це критична проблема. Від міжнародних інституцій (Aarhus Convention, Front Line Defenders, Interp) я очікую, по-перше, юридичної підтримки: для протидії зловживанням РФ базою Інтерполу та порушенню принципу екстериторіальності. Політико-правового визнання: що, згідно з українським законодавством, комуністичний режим СРСР визнаний тоталітарним нарівні з нацизмом. Переслідування за демонтаж його символіки є актом агресії проти суверенітету України.
«Навіть якщо мене приберуть, докази продовжуватимуть свідчити»
– Чи плануєте ви зупинятися або виїжджати?
– Ні. Це було б капітуляцією перед ідеєю «новоросії», якою марять у Кремлі. Моя мета – завершити документування екоциду для передачі матеріалів до Міжнародного кримінального суду.
Але є ще й особистий вимір: наш життєвий уклад зламаний. У мене є дружина та син, який вчиться в університеті. Ми живемо під ракетними атаками, але ніщо не зрівняється з відчуттям адресного переслідування тоталітарного режиму. Моя мама та сестра досі нічого не знають про ці загрози, і я хочу, щоб так і залишалося. Моя надія – у правді, яка вже задокументована у Раді Європи та МКС. Навіть якщо мене приберуть, докази продовжуватимуть свідчити.
– Після першої ж публікації соціальні мережі замайоріли новиною про це переслідування. А чи відчули ви підтримку від одеситів? Як ставитеся до такої публічності, до сотень коментарів різного плану?
– Знаєте, у моїй ситуації публічність – це не про марнославство, це про виживання. І саме тут я відчув те, що називаю «інтелектуальним тилом» Одеси. Насамперед мене вразила підтримка професійної спільноти. Колеги-екологи та журналісти не просто висловили співчуття – вони стали моїм інформаційним щитом. Наші одеські медіа, і ваша редакція зокрема, роблять сьогодні неймовірне: ви буквально змінюєте безпекові розклади навколо мене. Коли про переслідування говорять вголос, «тихе» полювання спецслужб РФ стає неможливим.
Але найемоційнішим моментом для мене став справжній шквал підтримки від звичайних одеситів у коментарях під публікаціями національних медіа – таких як «Українська правда», «Ґрати», «Детектор медіа», «NV.ua». Читати слова підтримки від людей, з якими ми разом відстоювали одеські парки чи документували наслідки підриву ГЕС, – це дає колосальну надію. Це відчуття, що ти не один на один з тоталітарною машиною агресора, а за тобою стоїть твоє місто. Одесити вміють розрізняти правду, і їхня реакція – це найкраща відповідь на будь-які фейкові «вироки» басманних судів.
Це відчуття, що ти не один проти тоталітарної машини. Що за тобою стоїть твоє місто.
РФ системно нищить Одеську затоку
– Які основні екологічні проблеми Одеси ви вважаєте найбільш критичними на сьогодні?
– Одеська затока є однією з найбільш вразливих точок усієї північно-західної частини Чорного моря. Агресивні дії РФ з 2022 року перетворили антропогенний тиск на екоцид. Мова йде про:
- Диверсію з підриву Каховської дамби (червень 2023 р.), яка спричинила катастрофічне опріснення, забруднення акваторії та осадження сотень тисяч тонн токсичних відкладень і рослинних залишків на дні.
- Про загибель китоподібних, що є прямим наслідком роботи воєнних сонарів та підводних вибухів.
- Про аварії танкерів «тіньового флоту» (суден «Волгонефть 212» та «Волгонефть 239»), які призвели до розливу понад 5 тисяч тонн мазуту; мазутні шлейфи досі виділяються з їхніх підводних уламків.
- Про атаку на порт «Південний» (кінець 2025 р.), коли через обстріли в море потрапили десятки тонн соняшникової олії, що блокує газообмін у воді.
Все це відбувається на тлі корупційної забудови узбережжя, яка знищує природні захисні бар’єри міста.
Досьє «ОЖ»
Владислав Балінський – гідробіолог Національного природного парку «Тузловські лимани», представник міжнародного наукового проекту SUNDANSE (Horizon Europe), керівник громадської організації «Зелений Лист» і проєкту «Зелена Одеса». Біолог, хімік, громадський діяч, журналіст та учасник «Групи 2 травня».
Читайте також:
- Спогади друзів Дем’яна Ганула: за що його любили, ненавиділи та боялися
- Фото з супутників: як олійна пляма з Великих Аджалицьких лиманів перетворилася на морську катастрофу
- Екоактивіст, біохімік Владислав Балинський: «Чорне море – водойма з дуже тендітною біологічною системою»
