Ключові моменти
- Вокальний гурт «Перейм’яночка» вже майже 20 років збирає, досліджує та популяризує українські народні пісні, маючи у репертуарі понад тисячу творів.
- Колектив створили у 2007 році жительки села Перейма, а незмінним художнім керівником став талановитий музикант і фельдшер Станіслав Голембієвський.
- Ансамбль активно гастролює, бере участь у фестивалях, благодійних заходах, виступає перед захисниками та перетворює забуті пісні на сучасні шлягери.
- Учасниці гурту носять унікальні сценічні костюми, вишиті вручну подільською майстринею Марією Вербецькою — частина творчого бренду колективу.
Вперше заспівали – і гурт заснували
У 2007 році село Перейма, як і кожен населений пункт Балтщини, мало представити свою художню самодіяльність на районній сцені. Зійшлися голосисті жіночки, назвали гурт «Перейм’яночка» і вийшли на сцену міського Будинку культури. Їм так сподобалося виступати, що дорогою додому одна з них – Марта Закревська, дружина тодішнього голови сільради, сказала: «Дівчата, а давайте створимо вокальний ансамбль!».
– Станіславе Анатолійовичу, ми хочемо, щоб ви стали художнім керівником жіночого вокального ансамблю. Назву ми вже придумали, – зателефонували жінки до фельдшера Станіслава Голембієвського.
Станіслав, крім того, що мав гарну славу фахового медика, вже був добре відомим музикантом на Балтщині, який грав на багатьох музичних інструментах і мав чудовий голос та організаторські здібності.
Вдалий дебют на Івана Купала
Вперше вокальний ансамбль «Перейм’яночка» Переймівського клубу виступив на святі Івана Купала у 2007-му. То був вдалий дебют. Потім вони співали для села, їздили з концертами районом, популяризуючи українську пісню. А згодом гурт почав брати участь у багатьох конкурсах та фестивалях.
Вісімнадцять літ колектив веде талановитий музикант Станіслав Голембієвський. Його ініціативи завжди підтримує директорка Переймівського клубу Ольга Міхполь.
Впродовж цього часу остов колективу не змінювався. Це запальні перейм’яночки Ольга Міхполь, Анастасія Голембієвська, Галина Буряк, Наталія Оленчук, Валентина Сервачук, Марія Пігульська, Світлана Переходнюк та Валентина Денисова. До речі, Валентина влилася в колектив місяць тому. Її сім’я переїхала до Перейми з Херсонщини.
Залишаємо городи і йдемо співати
– Любов до пісні, завзятість гуртує учасниць ансамблю. Як і кожна сільська жінка, вони мають купу справ, але репетиції не пропускають. А як треба десь виступити, то залишають свої городи, забувають про болячки і завжди готові нести людям радість, – розповідає Станіслав Голембієвський.
– Репетиції проводимо у клубі, – розповідає директорка Ольга Міхполь. – В холодну пору року тут було холодно. Але ми вимурували грубку – тепер тут затишно і тепло. А пісня наша допомагає здолати недуги та вселяє віру в майбуття, що дуже важливо у наш тривожний час.
Директорка пишається тим, що художній керівник не тільки грає і співає, а ще й збирає та досліджує українські народні пісні.
Скільки пісень починаються з «Ой»?
Станіслав Голембієвський разом з колективом виходить у творчі експедиції по рідному селу, шукаючи пісенні скарби. Буває, й після концерту підійде хтось із глядачів і запропонує послухати пісні його діда. Або хтось із членів колективу десь почує щось давно забуте і приносить ідею в колектив. Потім твір розучується, аранжується або зберігається у старому унікальному стилі й виноситься на люди. Як, наприклад, стало з піснею «На всі боки розвіваються спідниці», яка здобула багато прихильників і у соцмережах. Так повниться творча скарбничка сільського мистецького колективу.
– Старша людина може не пам’ятати вчорашні події, а народні пісні живуть у її серці. Слухаючи співи старших, спішиш встигнути все записати, нічого не пропустити. Адже дуже важливо зберегти пісенну народну спадщину і передати її нащадкам, – переконаний керівник гурту.
Якось Станіслава Анатолійовича зацікавило, скільки ж пісень у їхньому репертуарі починаються на «Ой». Налічив півсотні. І не просто підрахував, а все занотував у дослідницькому альбомі, де зберігається пісенна спадщина «Перейм’яночки».
Забуті пісні стають шлягерами
Жінки кажуть, що закохані в усі пісні, які є в їхньому репертуарі.
Репертуар підбирають ретельно. У ньому патріотичні, українські народні – ліричні та жартівливі, а також естрадні пісні та твори новочасних авторів. Часто призабуті пісні у їхній обробці та виконанні звучать по-новому і стають шлягерами у слухачів.
«Перейм’яночку» ще називають театром пісні, адже вони вдало поєднують пісні з танцями, сценками. Так, наприклад, колектив зіграв п’єси «Сватання на Гончарівці», «За двома зайцями», «Перші гулі».
Грав у погребі, щоб не «діставати» рідних
Цікаво, що ніхто з колективу не має музичної освіти. Навіть художній керівник вчився грати та співати «на слух».
– У нашому роду грали всі: дід, батько, мати, дядько. Прадід Марко Пазинич співав у церковному хорі. Всі діди по маминій лінії грали на духових інструментах. Я почав співати і грати у шкільні роки. Інколи доводилося вчитися у погребі, бо моя гра «діставала» всіх, – усміхається Станіслав Анатолійович.
Після медичного училища, проходячи строкову службу, голосистий музикант став солістом ансамблю Балтійського флоту. Як згадує, об’їздив з ансамблем півсвіту.
Потім тридцять три роки працював фельдшером та за сумісництвом – художнім керівником клубу.
– Головне, що у всіх членів гурту є голос, слух і бажання співати, – міркує керівник ансамблю.
Жодне свято у селі не обходиться без «Перейм’яночки».
– Кажуть: обери роботу, яку любиш, і ніколи не будеш працювати. Ми обожнюємо справу, в яку поринули всім серцем, і поважаємо думку кожного. Можемо подискутувати лише, як краще подати пісню чи зіграти п’єсу, – каже пан Станіслав.
Гармошка із сіточками поїхала до земляка
Наприкінці жовтня в межах програми «Передай музичний інструмент ЗСУ» Станіслав Голембієвський передав власну гармошку земляку Олександру Закревському.
Олександр до війни очолював Переймівську сільраду і пішов захищати Україну з перших днів війни. Служить воїн у артилерійському полку 35-ї бригади. Оскільки він чудово володіє музичними інструментами, Станіслав віддав йому свою гармошку.
– Нехай земляк у хвилини спокою відігріває музикою і піснею душі своїх побратимів – наших захисників, – каже пан Станіслав.
Музичний інструмент передав через волонтерський осередок «Золотий вік». Гармошка доїхала до земляка разом із маскувальними сітками, які плете волонтерський загін «Сіточки у Балті».
Пісня надихає
Ансамбль української пісні з 2022 року бере участь у концертних програмах, виступаючи перед захисниками, на ярмарках, благодійних заходах, збираючи кошти на підтримку ЗСУ.
Гурт має багато грамот, подарунків, дипломів, а головне – народну любов.
Це надихає на пошуки нових чи давно забутих старих пісень та створення нової музики, оспівування нового покоління, відваги ЗСУ.
– Патріотичні пісні додають сили, допомагають вижити, відроджують почуття гордості, – каже Станіслав Анатолійович.
Кожен костюм вишитий руками землячки
На початку створення колектив задумався над необхідністю мати свій бренд, щоб бути впізнаваним. Репертуар – суто українські пісні – це не обговорювалось. А сценічні костюми довірили створити відомій на Подільщині майстрині Марії Вербецькій.
Рукодільниця кожен із костюмів вишила своїми руками. Учасники ансамблю мають по три сценічні комплекти українських строїв від Марії Вербецької, яка для модниць Подільщини вишила тільки жіночих і чоловічих вишиванок понад триста.
Читайте також:
- Пісні цього козацького хору з Балтщини вже 20 років слухають зі сльозами на очах
- Хто грає клезмерську музику на Одещині? Про духовий оркестр у селі Шершенці, який відроджує традиції різних народів
- Маленькі майстри великої музики: у Загніткові грає дитячий духовий оркестр
