Замість налитих грон – родзинки
Цього року урожай винограду не тішить – літо було посушливим. Ті, хто взяв за принцип вирощувати солодку ягоду без зрощення, суто природним шляхом, отримали менший врожай.
– Спочатку на кущах було багато гронок – і ми раділи, але через відсутність вологи подекуди вони почали засихати, – розповідає Наталія Косенко, власниця виноградників поблизу села Нагірне Ренійської громади. – Боляче дивитися на кущі з гронами «родзинок». Однак виноградні жнива йдуть, за виноградом вже приїжджали крафтовики зі Львівської області, кияни. Відвантажуємо продукцію також виноробам Одещини. Спочатку купували виноград з цукром не більше 19 грамів на літр – для виготовлення ігристих вин. Тепер, коли ягоди набрали більше цукру, почалась закупка на сухі вина.
Наталія розповіла, що біля виноградників побудували оглядову вежу – щоб гості могли побачити всю красу плантацій, які розташовані неподалік озера Кагул.
Одна з найбільших проблем – дефіцит робочих рук. Він і раніше був, а зараз, у період війни, тільки посилився. Робота фізично важка – цілий день на ногах під прямими променями сонця, яке жарить з останніх сил.
На збирання винограду залучаються мешканці багатьох сіл, виникають додаткові витрати на доставку людей із віддалених населених пунктів.
Пішов кликати сусідів на допомогу
Виноградар з Болграда Валерій Абаджиєв, який 25 років тому заклав виноградник на дачній ділянці за містом, врожаєм задоволений:
– Так, більшість виноградарів цього року скаржаться на врожай, але у мене він відмінний, – каже Валерій. – Цьому сприяло місцезнаходження – неподалік озера Ялпуг: виноградник старий і вже «дотягнувся» корінням до вологи, яка йому вкрай потрібна. Я нині зібрав «піно», «мускат», роботи продовжую.
Валерій Абаджиєв підтвердив, що зараз, під час війни, майже неможливо залучити помічників на збір винограду – хтось в ЗСУ, хтось поїхав з України.
– Я просто пішов по сусідах і попросив допомогти, – розповідає Валерій.
Він згадав, як у старовину діди говорили: якщо хлібороб плаче, то виноградар радіє. І навпаки: якщо хлібороб радіє, то виноградар плаче.
– У цьому посушливому році врожай хліба був низький, розчарували також кукурудза і соняшник, – розповідає мешканець Болграда. – Отже ми, виноградарі, на коні: в такі роки, коли відчувається дефіцит дощів, виноград особливо якісний. Тож тішимося тим, що будемо пити вишукані вина.
Читайте також:
- Усім селом місити чамур: як наші пращури будували хати з глини та соломи
- Смак регіонів: крафтове виробництво – магніт для розвитку малих міст (відео)
- Болград стає бізнес-хабом Бессарабії: чим здивував міжнародний економічний форум
- В село Новосільське на Одещині їдуть вантажівки з усієї країни: що його вирізняє від інших
- Крафтове вино Одещини: чи стане Болград новим центром виноробства?
