Ключові моменти:
- На Кодимщині досі зберігся дохристиянський обряд Водіння Куста.
- На Трійцю оселі прикрашають любистком, м’ятою, лепехою та полином.
- Під час святкувань у Загніткові збирають донати на ЗСУ.
- Місцеві господині готують вертути за старовинними родинними рецептами.
Трійця або Зелені свята в українській традиції поєднала християнські та давні народні обряди, пов’язані з ушануванням природи, предків і початком літа. Етнографи називають цей період одним із найдавніших пластів української обрядової культури. На півночі Одещини, у селах Кодимської громади, чимало звичаїв вдалося зберегти донині. Для цього матеріалу журналістка Любов Кузьменко поспілкувалися з місцевими жителями, учасниками фольклорного колективу «Витоки» та берегинями народних традицій, які десятиліттями передають троїцькі обряди наступним поколінням.
Заклечання оселі: зелень до хати, а на душу мир
«Зелень до хати, а на душу мир» — саме так казали старші люди у Загніткові, коли напередодні Трійці прикрашали оселю пахучими травами та молодими гілками. Аромат м’яти, любистку й лепехи наповнював кімнати, а діти допомагали розкидати зелень по долівці та чіпляти гілля на двері, ворота й під стріху.
У селі це називають заклечанням оселі. Вважалося, що свіжа зелень приносить до хати спокій, захищає родину та очищує простір від усього злого.
Бабусі змалку навчали дітей складати букети для освячення у храмі та плести вінки. Їх залишали до п’ятниці й дивилися, чи не зів’яли квіти. Якщо віночок залишався свіжим — це віщувало щасливу долю.
Освячені трави не викидали. Їх сушили, зберігали за образами, а згодом заварювали лікувальні чаї.
Підготовка до Зелених свят починалася ще у чистий четвер. Люди прибирали оселі, білили хати та готували святкові страви. А в поминальну суботу йшли на цвинтар із живими квітами, щоб ушанувати пам’ять рідних.
З яких квітів складають букети і що з ними робити?
Про секрети троїцького букета розповідає травниця з Кодимщини Діна Колісник.
— Традиційно на Трійцю освячують любисток, полин, м’яту, мелісу, лепеху, пижмо, чебрець, аїр. Саме ці трави мають цілющу силу, — пояснює пані Діна. — При цьому кожна рослина має своє призначення.
За народними віруваннями, аїр допомагає запросити до оселі добрих духів і зміцнює здоров’я родини. Полин вважався сильним оберегом від темних сил: сухі гілочки підпалювали та обкурювали димом хату.
Чебрець пов’язували із родинною злагодою та щасливим коханням. Його використовували для чаїв, а дівчата вірили, що рослина допомагає знайти судженого.
Пижмо носили як оберіг від злого ока й привороту. М’яту та мелісу клали по кутках оселі для очищення простору та захисту дому.
Особливе місце займав любисток. Ним засипали долівку, мили волосся у відварі та вірили, що рослина приносить красу, здоров’я і любов.
Чому не чіпають вербу та осику?
Старожили пригадують: на Зелені свята оселі прикрашали дубовими, кленовими та липовими гілками, а також духмяними травами. Водночас вербу й осику намагалися не чіпати.
За легендою, саме на осиці повісився Іуда після зради Ісуса Христа. А вербі давали спокій після Вербної неділі, щоб дерево могло відновитися.
Що не можна робити?
Із Трійцею на Кодимщині пов’язують чимало заборон і пересторог.
- У цей день не працювали фізично, адже свято присвячували молитві, відпочинку та духовному очищенню.
- Не можна було ламати дерева чи кущі — люди вірили, що в зелені перебувають душі предків і духи природи.
- Уникали купання у водоймах, бо за народними переказами в цей час русалки виходять до води.
- Без потреби не ходили до лісу, який на Зелені свята вважали особливим і «живим».
- Також заборонялося сваритися — день мав пройти у мирі та злагоді.
Розваги і донати на ЗСУ
— Ми малими пасли худобу на луках, водили хороводи та плели для себе і для корів віночки. Чіпляли віночки коровам на роги, і коли поверталися додому, то наші корови були, як пави, — згадує жителька села Загнітків, художня керівниця Будинку культури Світлана Олійник. — А я загадувала — якщо наша корова донесе додому віночок, то буде мати багато молока. Вона завжди приносила вінок додому, і молоко у неї було жирним і смачним.
За словами пані Світлани, сьогодні свято Трійці у Загніткові збирає майже все село. Родини приходять до парку або на берег річки Майстрихи, співають народних пісень, водять хороводи та відтворюють давні обряди.
Останні три роки під час святкування тут також проводять благодійні концерти, а зібрані кошти передають на підтримку Збройних сил України.
«До кого Куст зайде, того щастя не мине»
Водіння Куста — один із найдавніших і найцікавіших українських обрядів, який дивом зберігся у Загніткові ще з дохристиянських часів.
Місцеві жителі переконані: якби не берегиня українського фольклору Єфросинія Сторож та подружжя Світлани і Сергія Олійників, традиція могла б зникнути. Сьогодні обряд підтримує народний фольклорно-автентичний колектив «Витоки».
Під час обряду одну з дівчат повністю прикрашають зеленими гілками та квітами — так, щоб її було майже неможливо впізнати. Саме її називають Кустом або Тополею. Інші учасниці вдягають автентичний одяг, який у багатьох родинах зберігся ще у бабусиних скринях.
Гурт вирушає, і від оселі до оселі лунає:
Куст із Кустом,
А жито з ростом.
Щоб вам жито родилося
І в коморі плодилося!
— Наша родина вже понад п’ятдесят літ передає цей обряд поколінням загнітківців. Кустівські пісні ми збирали від рідних та односельців. Існує повір’я: якщо Куст зайде у хату, то буде гарно врунитись нива, а в родині буде злагода, мир і достаток, — каже пані Світлана.
Господарі зустрічають кустянів щедрими гостинцями: виносять пироги, паляниці, цукерки, вертути та гроші, дякуючи за благословення оселі.
Наприкінці обряду дівчата знімають із Куста гілочки та кидають їх на землю зі словами: «Це на врожай та добробут».
Рецепт традиційних троїцьких вертут
На Трійцю у Загніткові обов’язково готують голубці, паляниці та домашні вертути.
Світлана Олійник поділилася рецептом вертут із яйцями, сиром, зеленню, бринзою або шкварками — саме такі найчастіше печуть у селі на Зелені свята.
Продукти для тіста мають бути кімнатної температури.
Інгредієнти на 10 порцій:
- 800 г борошна + 50 г для посипки;
- 600–700 г кисломолочного сиру, бринзи або шкварок;
- 250 мл молока;
- 250 мл води;
- 20 г свіжих дріжджів;
- 1–1,5 ч. л. солі;
- 3 ст. л. олії;
- 3–4 яйця;
- зелена цибуля та кріп за смаком.
Приготування
Для опари у теплій воді розчиняють дріжджі, додають трохи борошна та залишають суміш у теплому місці приблизно на двадцять хвилин.
Після цього окремо змішують молоко, воду, яйця та сіль, додають опару й поступово вводять просіяне борошно. Коли тісто стає еластичним, вливають олію та вимішують ще 15–20 хвилин.
Тісто залишають підходити приблизно на півтори години. Потім формують кульки, тонко розтягують руками, викладають начинку та скручують рулетом. Рулет загортають равликом і викладають на деко.
Перед випіканням вертути змащують жовтком і ставлять у духовку при температурі 180–200 градусів.
Готову випічку накривають рушником та залишають охолонути. У Загніткові кажуть: найсмачніші вертути виходять тоді, коли їх готують для великої родини.
Читайте також:
