Ключові моменти:
- Фестиваль PORT відбувся 5–6 вересня на двох майданчиках Одеси.
- Цьогорічна тема фестивалю — «Камені на узбережжі». Вона звертається до простих, майже буденних речей — моря, берега, каміння, — і пропонує побачити в них джерело історій, спогадів та творчих образів.
- Інсталяція «Недописані» вшанувала загиблих українських авторів.
- Під час фестивалю збирали кошти на реабілітацію у Superhumans.
П’ятого та шостого вересня Одеса на два дні перетворилася на великий літературний майданчик. У Одеській національній науковій бібліотеці та театрі ляльок говорили про сучасну українську літературу, слухали поезію, зустрічалися з письменниками й військовими, купували книжки та просто спілкувалися.
Журналістка «Одеського життя» Марія Котова побувала на фестивалі PORT і побачила, як літературна подія поступово виходить за межі звичних презентацій та авторських зустрічей. Тут знайшлося місце і для музики, і для дитячих активностей, і для розмов про війну, і для пам’яті про тих, хто вже не зможе дописати своїх книжок.
Камені, які тримають берег
П’ятого та шостого вересня в Одеській національній науковій бібліотеці та Одеському академічному театрі ляльок відбувся другий літературний фестиваль PORT. Його присвятили сучасному літературному процесу Півдня України.
Цьогорічна фокусна тема — «Камені на узбережжі». За задумом організаторів, це люди, місця й принципи, які тримають берег — те, що залишається стійким попри хвилі змін і випробувань.
Операційна директорка фестивалю Наталя Мажарова пояснює:
— Минулого року темою було «Узбережжя свободи», а цьогоріч ми говоримо про камені на узбережжі — про основні принципи, людей і місця, які тримають берег.
Література — на двох майданчиках
Протягом двох днів програма розгорталася одразу на кількох майданчиках. У бібліотеці та театрі ляльок відбувалися панельні дискусії, презентації книжок сучасних українських авторів, зустрічі з поетами й письменниками, серед яких і військові. Говорили переважно про Південь та досвід, який сьогодні переживають українці під час війни.
А у дворику бібліотеки фестиваль набував зовсім іншого настрою: тут працювали книжковий ярмарок, виставки, майстер-класи, дитяча зона, проходили концерти та інші події.
Гендиректорка Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова зізнається: для самої бібліотеки цей формат став цікавим досвідом.
— Це інша подія, зі своєю унікальною концепцією, програмою і чудовою організацією. Ми тут як інституційний партнер, залучені різні локації бібліотеки, наше подвір’я, наша команда. І отримуємо від цього величезне задоволення.
За словами Ірини Бірюкової, особливо приємно бачити серед відвідувачів багато молоді.
— Це, мабуть, фестиваль нового формату навіть для Одеси. Добре, що ця ініціатива, яка народилася минулого року, набирає обертів, здобуває прихильників і стає все більш відомою.
Пам’ятати тих, хто не дописав
Цього року особливе місце у програмі посіла тема пам’яті. У центральному колі бібліотеки створили інсталяцію «Недописані» — про загиблих українських поетів і письменників.
На полотнах — червоні нитки, поруч на мольбертах — імена. За кожним із них людина, яка могла б написати ще не одну книжку, але її історія обірвалася через російську агресію.
— Щоб ми пам’ятали, як багато зараз зустрічаємо людей, які могли б створити багато книжок для нас і про нас, але залишаються недописаними, — пояснює Наталя Мажарова.
Книжки — і допомога тим, хто захищає
Та PORT говорив не лише про літературу й пам’ять. Фестиваль мав і цілком практичну мету — допомогти тим, хто сьогодні захищає Україну.
Організатори збирали кошти на реабілітацію військових та цивільних у центрі Superhumans. Вхід на всі події був вільним, але відвідувачів закликали долучатися до благодійних активностей — зокрема фотографуватися та замовляти портрети за донат.
Для Ірини Бірюкової ця складова фестивалю також особливо важлива.
— Нам дуже імпонує цьогорічна ідея збору коштів на підтримку Superhumans. Хочеться, щоб подібні ініціативи набували розголосу в суспільстві й отримували фінансову підтримку.
Порт, бібліотека і велика історія Одеси
Є в PORT і своя історія, пов’язана безпосередньо з бібліотекою. Її директорка звертає увагу на символічність самої назви.
Одеська бібліотека виникла в період бурхливого розвитку міста як портового центру. Разом із портом зростали місто, бізнес, кількість освічених людей, потреба в культурному розвитку.
— Ми зробили величезний історичний виток, і сьогодні знову команда PORT надихає розвиток промоції книги й літератури сучасним способом, — каже Ірина Бірюкова.
І справді, цього разу книжкова подія вийшла далеко за межі звичного уявлення про літературний захід.
Тут було багато молоді, розмов, музики, книжок, мистецтва. І — дуже багато людей, які попри війну продовжують приходити на культурні події, слухати, сперечатися, відкривати нових авторів.
— Це для сміливих людей — і організувати, і прийти, і приїхати в ці дні в Одесу. Але найголовніше — така стійка книжкова спільнота, яка продовжує жити попри негаразди і складнощі війни, — підкреслює Ірина Бірюкова.
Розмова, яка не закінчується
Два дні завершилися, майданчики спорожніли, книжки повернулися на полиці, а декорації поступово розберуть.
Але розмови, які почалися на PORT, навряд чи закінчилися разом із останньою подією.
Бо поки люди читають, пишуть, слухають і говорять — берег тримається.
Нагадаєм, у Києві оголосили переможців 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю та хто отримав «Дюка».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Черги за автографами й тисячі книжок: в Одесі стартував великий книжковий форум (фоторепортаж)
Фото авторки
